понеділок, 6 вересня 2010 р.

Яка мова є наступницею мови люду Київської Русі? (зі скарбнички Учителя)

Уявіть собі храм, у якому відбуваються богослужіння кожен день протягом 2000 років. Є такі на Шрі-Ланці, наприклад. Храм, у якому щодня прибирають. І, скажімо, 2000 років тому там була розсипана миска зерна і три зернини (про що Бог "шепнув" на вухо археологам) і по сьогоднішній день збереглися в цьому храмі.
Де їх шукати: у цьому храмі чи за його межами? По його центру, який щодня підмітали, чи десь по закутках?
Те ж саме і з мовою Київської Русі.
Де вона могла зберегтися: на території Русі Київської чи за її межами (у Московії)?
У самому Києві, де "цивілізаційні" процеси щораз затверджували мову кожного нового завойовника, чи десь у глухих селах Київщини, Волині або Полтавщини, відділених від світу непрохідними болотами чи дрімучими лісами?
Запитання риторичні. То ж недарма на це вказував відомий мовознавець (не українець!) Агатангел Кримський, що значення деяких слів з найдавніших слов’янських літописів, яких немає в жодному із словників, вам з легкістю "розтлумачить" проста бабуся з глухого київського чи полтавського села, вказуючи, наприклад, на тин, на якому висить названа вами річ побуту.
Як проникла сюди ця наша руська (українська) мова? Що могло її сюди занести в часи повного її винищення, як не передача з молоком матері від предків до прийдешніх поколінь?!
А що собою являє сучасна московитська мова?
Це нащадок церковнослов’янської мови, якою винищувалася віра і культура Київської Русі. Створена вона була Кирилом і Митодієм. Розмовляли нею на службах божих та між собою християнські священики, що мали статус сильних світу цього, бо винищували нашу прадавню культуру разом із князями-зайдами (зверніть увагу на "чисто слов’янське" звучання - "Рюрік"). Як це у нас ведеться, ті, хто ближче до "корита", пробували показати, що вони не холопи і розмовляли цією "не холопською" мовою. Це була владна верхівка. Ця "верхівка" пішла завойовувати нові землі, будувати Москву тощо. Носії мови - народ Київської Русі - залишилися не з ними. Тому в Московії аборигени швидко були асимільовані під мову завойовників - церковнослов’янську (інакше кажучи, християнсько-слов’янську) або сучасну московитську. А мова простих людей Русі й по сьогоднішній день ріже вуха та коле очі тим, хто намагався виправдати зраду своїх батьків, їхніх віри, культури, традицій...
А це вже звертання до сучасних волхвів-рідновірів, які намагаються відродити наші прадавні традиції: славлення Бога проводилися і хай проводяться будь-якими зі слов’янських мов, як то було і раніше. Не треба лише принижувати себе, проводячи їх мовою, зумисно створеною для винищення нашого прадавнього світогляду!
Слава нашому Роду! Слава рідним Богам!

3 коментарі:

  1. А для них немає значення: культура мови, жестів, одягу... це все: яка разніца? главне помінять облічіє. Як в супермаркеті- упаковка новіша, а продукт той самий.

    ВідповістиВидалити
  2. Я б посперечався, що українська - це і є руська. Українська - це штучна мова, мова брахманів, яка не була у повсякденному вжитку. Нею користувалися тільки у молитвах і ритуалах. Це моя особиста думка.

    ВідповістиВидалити
  3. Шановний анонім,все штучне з часом відмирає само собою,а вічне і суттєве-живе віками!Гарним доказом є наша мова-вона вічна,скільки її не винищували!!!Мені прийшла на думку культура Трипілля:минає біля 7 тис.!!!років-а вона не вмирає-живе!І не тільки у глиняних черепках глечиків та вишуканих жіночих фігурках,а і в орнаментах вишиванок,у кривому танці,що водять діти на початку весни!!!До сьогодні!!! Вічне не можливо ні створити ,а ні знищити-воно ВІЧНЕ!

    ВідповістиВидалити