Руські новотвори слів або їхніх значень від Мандрівного Волхва

➪ (перехід до заголовків)

Заувага до фахівців з мови:

цей словник не претендує на всенародну підтримку вжитих слів.

Просто, поки більшість чухає потилиці чи ковтає нам підсунуте

чужинцями, у цей спосіб вивільняє з ярма їхніх знаків... ;)

Прохання додавати нове у "Коментарях".

Я вноситиму запропоноване вами до цього словника зі скеруваннями на словотворця!

Чужомовно-руський словник:

Наші вітання

Загальнопоширеним зараз є привітання:

- Слава рідним Богам!
- Слава навіки!

Кожен може відпитати стежку, якою воно прийшло у сьогоднішній наш день. Зрозуміло, і природньо, що це стежка боротьби. Таке привітання теж є природнім для кола дужів, яким, за прадавнім звичаєм бажали слави. Адже Слава - це Богиня військової перемоги, мисливської удачі. Годиться воно й для почестей Перуна.
А для більшості (поза колом витязів), як на мене, природнішим є:

- Шана (почесть) рідним Богам!
- Шана навіки!

Те ж саме стосується й слова "Славлення"... Пошанування рідних Богів. Почесті... І в тому є глибокий духовний зміст...

➪ (перехід до заголовків)

Звичаєві вітання

Наші звитяжці в Українській Повстанській армії віталися:

- Слава Україні!
- Героям слава!

Зберігаючи зміст і змінивши вигляд на цілковито наш, без слів чужоземного походження, воно могло би виглядати так:

- Слава Україні!
- Звитяжцям слава!

Коли повертати ще й історичну правду, то й іще більше:

- Слава Русі!
- Звитяжцям слава!

Чи маємо ми право на таке повернення свого, рідного? Ви як вважаєте?
Принаймні ми так могли би вітатися поміж своїх!   ~   ;-c)

➪ (перехід до заголовків)

Зображення козака, що підморгує, клавіатурою комп’ютера

Оце сьогодні прийшло мені особисте повідомлення від Кости Корчевого з таким значком:

~;-o)

Чи сам він його винайшов, чи якою іншою стежкою воно до нього придибало - сказати не можу. А я взяв та й додав вуса, підправив співвідношення між частинами черепа - і маємо ще одного, ось такого козака, що підморгує:

~(   ;-c)

Наше, руське, з натяками на часи Святослава Хороброго, зображення!
Добре, коли є плече побратима! ~ ;-c)
Були! Є! І будемо!  ~  ;-c)

➪ (перехід до заголовків)

"Відь" і "відьма"

(Дане оприлюднення не має історичних писемних підтверджень

 і є лише моїм відтворенням з того, що збереглося)

"Відь" і "відьма" - слова однакового значення для позначення осіб, відповідно, чоловічої та жіночої статі, які несли і передавали в нові покоління правічні духовні Знання й Звичаї роду нашого. Походить від слова "відати" (у розумінні: "знати", "володіти знаннями").
До наших часів дійшло лише слово "відьма", яке зрадники світогляду Предків обернули у лиховісне з метою відсахнути від берегинь рідного їхніх нащадків.

Слово "відь" - відтворене з "відьма".

До кола відів (розрізняю родові кола челяді, дужів, господарів) належали волхви, чарівники, знахарі, обрядодії, жерці та їм подібні.

➪ (перехід до заголовків)

Життя. Цінності. Шлях.

➪ (перехід до заголовків)

Давайте домовимося, що я (коли писав ці рядки) та кожен, хто їх читає, перебуваємо у стані Умовної дійсності. Умовної - лише за назвою і справжньої для кожного з нас, хто зайнятий згаданими вище діями. Тож увесь розгляд та сприйняття буття в інших станах свідомості (наскільки це можна собі дозволити) сприйматимемо саме з цього поля. З поля УМОВНОЇ чи ВІДНОСНОЇ дійсності. Прошу про це пам’ятати! ;)

Про що мова?	Примарне	Умовне	Справжнє
Загальні зауваги (спрощено)	У цьому стані свідомості - стані сну - людина дуже слабо керує змінами "довкілля" сновидіння. І з позицій інших станів його можна назвати оманливим. Але він справжній, дійсний для того, хто спить. (У сновиди вовк, що сниться, викликає всі фізіологічні прояви страху в тілі, які видно для спостерігача, що сидить біля його ліжка. Проте всі прояви страху щойно баченого вовка зникають або не стосуються того, хто прокинувся чи спостерігає за сновидою).	Це звичайний стан свідомості (стан пильнування), у якому ми усвідомлюємо себе як людей. Цей стан, крізь призму Омани, сприймає як дійсні світ, що нас оточує, та його Творця - Сварога, який проявляє себе (залежно від ситуації) як той чи інший Бог.	Стан, з позицій якого не існує ніяких інших станів як справжніх. Існує лише Бог (Прабог). Якби можна було говорити про щось інше, то все воно було би сном чи грою Омани. Такими ж оманами є й усі явища цих "інших станів" та всі їхні цінності (здоров’я, тривалість життя, влада, багатства тощо).

Про рідних Богів, Волхвів, світогляд Предків та інше Життя Пралісу...

➪ (перехід до заголовків)


"Сам не без гріха"   ~(   ;-c)

(Мандрівний Волхв)

Якось у Величезному Українському Пралісі, серед Зими, коли ВЕДмеді дружно залягли у свою зимову сплячку, заметушилися Звірі, що, буцім, не стало перших. Не всі, звичайно, а Зубатіші заметушилися. З-поміж них відразу ж виділилися Провідники, які очолили Новий Народний Рух Відродження Прадавніх Звичаїв Пралісу. Створили свої Школи, майже всі нарекли себе високими званнями. Водночас появився з десяток Верховних Ведмедів окремих Лісочків. Проворніші й далекоглядніші нарекли себе Верховними Ведмедями ВСЬОГО Пралісу (на один Праліс було їх декілька). Віднайшовся навіть і Першоведмідь та Відаюча Мати Роду Ведмежого (обоє з-поміж лисиць, здається). Ще через якийсь час дався чути Верховний Ведмідь Галактики і декілька Верховних Ведмедів Усесвіту... 

Не могли, звичайно, (коли вже покласти лапу на серце) їхні очі бачити ВЕДмедя у власних віддзеркаленнях у Лісових Калюжах. Ба, навіть і за своїм світоглядом та способом життя дуже мало хто з цих, був ВЕД МЕДу відєм чи відьмою...  Ті, що були, (а таки були - і не так уже й мало!) то десь там, серед простішого Звіра... Але кому до того яке діло? ;) Хто буде вивчати психологію та якісь там "життєві сценарії" Верховних, які, буцім, закладаються ще з дитинства значимим оточенням?! Для обивателя важливе видиме, зовнішнє!

Тож Новоспечені стрімголов кинулися роздавати свої ведмежі послуги іншим. Робота, як то кажуть, закипіла...