понеділок, 31 січня 2011 р.

Про Мандрівного Волхва або ...У КОЖНОМУ дрімає ВОЛХВ!

З розмови з дівчиною у скайпі:
- Доброго дня, Волхве! Я бачила ваш фільм і хотіла би зустрітися з людиною, яка творить такі речі. Де ви живете?
- Я мандрівний. Живу в Дорозі. У степу, лісі, горах...
- А де ваш будинок?
- Мій дім за моїми плечима. Ношу з собою. Простелю степ, кулак під голову, небом укрився - і що тої ночі? В негоду можна й у наметі. Щоб не відвикати! :)
- Я не про дім, а про будинок.
- Будинку в мене, як такого, немає.
- А чому?
- Щоб носити й передавати Вчення він не потрібен.
- А де ви творите?
- На ноутбуці.
- А чи можна з вами побачитися?
- Звичайно.
- То що, примандруєте до мене?

понеділок, 24 січня 2011 р.

Мандрівний Волхв




Мандрівний Волхв - один із тих, хто пам'ятає себе на Прадавньому Дереві роду нашого. Він мандрує у часі і крізь товщу тисячоліть прийшов і в наші дні.
Коли кожен з нас, оріїв, прислухається щиро до свого серця - то відчує, що теж десь (у значній мірі) є тим же Мандрівним Волхвом...
Зі слів мого вчителя (світлина справа).


неділю, 23 січня 2011 р.

Власні видива

"Світанок Сварога" завершено і завантажено на сайт у День соборності українських земель.
Але поки ще їх збереш докупи, хотілося би зібрати наш рід! Без останнього не зробити першого!
Не варто лише цю справу затягувати надовго! ;)
То ж прославимо наших Богів своїми вчинками!

вівторок, 11 січня 2011 р.

Місіонер і його супутник

Якось я зі своїм знайомим - керівником однієї з українських громад рідновірів - мандрував Медоборами. Люди привітно кидали погляди на наші вишиванки і радісно віталися: "Слава Ісусу Христу!"
Мій знайомий у відповідь брався навертати їх на Шлях Істини, а мені згадувався випадок зі "Стародавнього Патерика", коли монах-учитель зі своїм учнем прийшли до монастиря. Там їх впросили скуштувати трохи їжі на дорогу.

середу, 5 січня 2011 р.

Тим, хто прагне відродити наші прадавні віру та культуру


Дорогі побратими!
Маю таку "ваду": уникаю спілкування мовою, яка винищувала нашу прадавню слов’янську віру та культуру і яка під це ж була й створена. Маю на увазі мову Кирила і Мифодія (вона ж - церковнослов’янська, вона ж - російська, москвинська чи, правильніше, християно-слов’янська).
Тому носії цієї мови самою своєю мовою свідчать про свою далекість від ідеалів, які вони проголошують (відродження нашої прадавньої слов’янської віри та культури). Це у кращому випадку.