вівторок, 21 березня 2017 р.

Тиждень

Що породило теперішній тиждень?
Мабуть ніхто не зможе заперечити, що тиждень – це проміжок часу між фазами Місяця, які легко розпізнати на нічному небі.
Перенесімося у дуже далеку давнину. В ту, коли люди жили ще “під небом”, і коли ще не було часу на записи на папері чи які інші позначки. Як тоді визначали день тижня? І хто саме визначав? Чи не Сонце, Місяць і Земля-Мати своєю взаємодією у просторі?
А потім пішли віддалення від Богів і, зокрема, від Боги-Природи... я би сказав, ненавмисна(?) прихована зневага до Неї, яка проявлялася не лише у ставленні до днів тижня. Оправданням, як причиною для цього, стала зручність підрахунку, яка призвела до того, що днем повневої чи молодикової неділі може бути взагалі будь-який день фаз місяця!..
А Мати Тижня і далі невтомно продовжує народжувати своїх синів. Тільки ніхто з нас, із-за кам’яних мурів своїх помешкань, уже більше навіть і не кидає погляду в Її бік!..
Слабкість описаного підходу:
- Тижні мають різну кількість діб (якщо проміжок між фазами місяця ділити за цілими добами).
- Порушується біоритм праці й відпочинку.
Сила описаного підходу:
- Тісніший зв’язок з Природою.
- Перебування у ритмічній взаємодії з впливами Місяця.
- Відтворення давнішого звичаю.
- Легкість визначення дня тижня на безлюдді (через погляд на нічне небо).
Моє:
Маю потребу в найтіснішому поєднанні (ведичне: येग йоґа = зв’язок) з Природою. З особливою чіткістю це усвідомлюю після виходу із розчинень у Єдності (ведичне: संयम сам’яма = розчинення у Єдності).
А ще... Згадував про Матір-Природу... Скажу словами Івана Франка, які він писав щодо Русі: “Мене ж болить Її відвічнеє страждання”... Чомусь згадуються і слова Тараса Шевченка щодо нашої німотної, сповненої безмежної любові до дітей своїх, Матері... Багато чого...
І це теж:
“Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому”...
Впевнений, що залишуся в меншості. Людство давно вже почало свій відхід від природного...

вівторок, 28 лютого 2017 р.

Орій: 2. Всюдисуще і стосунки з Ним.

Орій приходить у цей світ для того, щоб бути щасливим у цій своїй поставі!
Він – господар даної йому Богами землі, яка перейшла у спадок від його Предків.
Орій приходить у цей світ з Богами! Він перебуває у постійному Єднанні з Ними.
Орій має за Богів Землю та Сонце. Але Вони – більші, ніж окремі Земля та Сонце.
Орій бачить Богів у своїх батьках та у своєму роді. Але Вони – більші, ніж щойно згадане.
Бо́га в орія – його дружина та солодкий стогін Її знемоги. Але Та, Яка Вічна, Всепроникна й Усюдисуща, знову ж, не лише в Коханій та Її звабах.
Всюдисуще проявляє Себе і в запеклому бою з ворогами, і в п’янких запахах свіжозораної землі, її трав, квітів, у дзюрчанні струмків та щебеті птахів. На те Воно й Усюдисуще, щоб дивитися Своїми Очима з усього, на що впаде погляд орія чи чого торкнеться його рука або думка. Всюдисуще у його серці!
Орій прийшов у цей світ не для того, щоб, відчувати себе відділеним від Богів і роками нерухомо стояти на одній нозі із закинутою другою за шию у намаганні таким подвижництвом умилостивити Те-Що-Перебуває-В-Ньому-Й-Довкола-Нього! Орій насолоджується Життям, упивається Всюдисущим!
Але, як казав мій дід, у Дня свої правила, а в Ночі свої.

субота, 18 лютого 2017 р.

Багато з "ні про що"

- Слава Роду, то ви з А.(назва міста)?
- Шана навіки! Так.

- В А. не густо з язичниками, правда ж?
- З тими, що на виду - не густо. Їх, можна сказати, не знаю жодного.

- А ви до кого себе відносите?
- Я тим не переймаюся Ні до кого

- Тобто ви не язичник?
- А що то таке?

- Нащадок славетних Русів-язичників. Продовжувач автохтонних традицій і звичаїв Київської Русі.
- Нащадок по чому?
Продовжувач у чому?
Щоб відповісти на ваше запитання мені потрібне ВАШЕ його розуміння

- Мені цікаво чому ви прикидаєтесь ніби мене не розумієте, це не дуже чемно.
- Нема коли прикидатися. Більшість НЕПОРОЗУМІНЬ між людьми виникає саме на тому ґрунті, що вони надають різні значення словам, які для них видаються цілком зрозумілими...
Зрештою, я вам відразу відповів хто я, але ж ви таки не зрозуміли  У підтвердження щойно мною написаного  З цього видно, що у нас різні мірки
Тобто, щоб справді вам відповісти - необхідно знати ваше бачення Ваші мірки

неділя, 1 січня 2017 р.

Про державний Новий рік в Україні

Вітаю всіх, хто святкує 2017-у річницю з часу здійснення Ісусу Христу ОБРЯДУ ОБРІЗАННЯ й ІМ’ЯНАРЕЧЕННЯ та набуття Ним стану повноцінного жида у Своїй людській природі.
"Як спов­нились вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус - ім’я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні" (Лк. 2, 21).
Я поважаю жидів: у пошані знімаю свою шапку перед Віктором Франклем, Альбетром Ейштейном, перед їхніми цілителями, які рятують наших дітей і поранених. Але найбільша моя повага до них за їхню дружність і пошану до рідних їм звичаїв, які цей маленький народ зміг зберегти й передавати у кожні наступні покоління у складних умовах вигнань і розпорошенесті по всьому світу! Проте... при всьому цьому... до чого тут свято приєднання до роду ЇХНЬОГО ще однієї - хай надзвичайно великої - Особистості для того, що важливе у роду МОЄМУ?!!..
Але яке вітання без побажань?
Тож нехай кожен з нас зможе віднаходити у собі й у друзях сили, щоб змінювати життя народу на омріяне!
І, крокуючи чужими дорогами, не забуваймо про ті не дуже-то й помітні стежки, які ведуть до Дому Рідного...

неділя, 7 серпня 2016 р.

Про живе...

Сонце. Хто Воно?
Для мене - це Жива Істота...
Перед очима Його схід. Величезна площина Землі-Матері - ген до небокраю - розвертається на світанку дня до Його обличчя...
А ми - Його діти - у цей час можемо й не згадати, що саме від поєднання дрібнопервеців Землі з жи́вою, яку несуть промені Сонця і яка уречовиннюється зеленолистом рослин, виникає їжа, споживання якої і вибудовує нас-видимих...
Життя дихає Диханням Усесвіту...
Боги, Природа, люди як потаємний прояв Єдиного...

вівторок, 5 квітня 2016 р.

Про дрібниці

Дрібницею часто буває те, значення чого ми не розуміємо.
Новачок може на човні вийти в море, не зважаючи на стрімке наростання на небокраї невеличкої хмаринки. А досвідчений не зробить цієї помилки.
Недалекий радісно викладе чималу суму грошей за навчання москвиномовним учителям в Україні. А далекоглядний покине навчання, навіть якщо його одурили й він туди приїхав, чи вийде із залу, де на виступі в його рідній країні пролунають перші слова мови загарбника. І якщо ми народ розумний, то так зробить кожний, залишивши ні з чим того, хто прийшов на розпинанні нашої матері-мови заробляти свої криваві гроші. А жадоба наживи, не переживайте, змусить перекінчика заговорити й предківською!