Про пошук людей-кумирів :)

Галина: Ці думки (що в "Орії") співпвдають з моїми почуттями! Аж надто співпадають! У мене знову виникає питання: шановний Мандрівний Волхве, у Вашій статті в Народному оглядачі "Як розпізнати волхва?" Ви стверджуєте, що ніколи волхв не вкаже сам на себе. То як же тепер бути? Ви Волхв? Мені не тільки подобаються Ваші роздуми, я хотіла б спілкуватися з Вами! То хто Ви?

Мандрівний Волхв: Мила Галино,

не шукайте Собі людей-"кумирів"! :) Але коли без них - ну ніяк, то, бодай, беріть тимчасових :))) Пам’ятаймо, чиї ми внуки, тобто, в чому справжня опора для кожного!

У зв’язку з цим, що стосується духовного життя, то я би виділив, принаймні, дві речі: одна - зміст, друга - форма.

Орій

Орій - спадкоємець звичаїв і сприйняття світу своїх предків, які населяли землі сучасної України з прадавніх віків.

Орій - це і національність, і віра одночасно, бо це світогляд і спосіб життя, передача яких озвучується мовою наших предків.

Орій, перш за все, це вільна людина, внук рідних Богів, який зберіг пам’ять про це у своєму серці. Немає ніяких посередників між орієм та вічними, всюдисущими Богами. Нема! ...Не було і не буде!!! Тому орій не підсталяє своєї шиї у духовне ярмо проводирів як чужих реліґій, так і тих, які хочуть відродити забуте їхніми батьками своє. Найголовніший зв’язок орія з Першоджерелом - поєднання з Ним , яке стається завдяки праці зі своїм "Я". Але це не єдиний спосіб єднання з Правдою.

Великоднє вітання братам-християнам

З Великоднем!
Нехай Христос - розп’яті Світло, Шлях, Правда, Любов - воскресає в душі кожного з нас!
Хай воскресають Звичаї роду нашого та міцніє довкола СВОГО наша єдність!
Весни і Добра у кожне рідне серце! ;)
Любімося!

Жертва і жертвоприношення

Цей допис – за Ведами.

Згідно з ними Бог (Прабог, Усебог) є одночасно і Жертвопринесенням, і Жертвою, і Пожертвувачем. Хто це знає – той знає таємницю Вед! Але лише “знає”. Не більше...

Знавці Жертви здійснюють жертвоприношення відповідно до свого рівня усвідомлення.

Дехто бере участь у жертві різним Богам, інші ж приносять жертву (узливанням) на Вогні Всебога (Прабога).

Ними, окрім звичного нам вогню, запалено безліч інших жертовних вогнів:

• вогонь приборкання приймає як жертву слух і решту відчуттів,
• вогонь почуттів приймає звук та інші предмети відчуттів,
• вогонь самоприборкання, запалений мудрістю, приймає всі діяльності почуттів і життєвих сил людини.
• Хтось здійснює жертву майном, подвигом, Поєднанням, вивченням, знанням, на вогні старанності та стійкості у Звичаях. (Звичаї описані у працях Галини Лозко, зокрема, у "Метафізика жертовності у Рідній вірі")
• Хтось вдих приносить у жертву видиху, та видих – вдоху на вогні заглиблення у приборкання дихання.
• Помірні в “їжі” (філософська категорія Вед, про що в іншому місці) жертвують Єдиному Життю власне життя.

Ці всі різноманітні жертви, розпростерті перед лицем Сварога, породжені Дією. Але краща, ніж речові жертви, жертва Мудрості, бо всі дії охоплюються Мудрістю.
Найвищою ж з усіх жертв є Сварог у тілі втіленого! Він – Жертва шептання мовитви.

Кожна зі згаданих вище жертв має відтінок внутрішнього стану пожертувача:

• Будь-яка жертва, яку здійснюють за Звичаєм свого роду, без бажання отримати у заміну які-небудь матеріальні чи духовні блага (статки, здоров’я, духовне чи соціальне зростання, владу тощо) – така жертва врівноважена, блага́.
• Жертва, яка здійснюється хай і за Звичаєм, але заради досягнення у заміну чого б то не було чи лицемірна – така жертва пристрастна.
• Жертва, виконана не за Звичаєм свого роду, без братчини, мовитв, дарів, віри – така жертва тупа (темна).

Описане стосується рівня умовної дійсності.

Нагадування НА ЩОДЕНЬ!

Серед прихильників психотерапевтичного напрямку "транзактний аналіз" поширена думка, що у БУДЬ-ЯКОМУ ЛЮДСЬКОМУ КОЛЕКТИВІ є дві межі: одна - нижче якої, друга - вище якої нема права проявляти себе. Інакше будете викинені за межі того колективу!

З огляду на це – прості запитання:

1. Що спалило Джордано Бруно?

1.1. Його любов до Істини

1.2. Його любов до людей

1.3. Його еґоїзм

1.4. Його непоступливість

1.5. Любов християнської церкви до нього

1.6. Любов християнської церкви до Істини

1.7. Усе перераховане

1.8. Інше

2. Чи змінився рух Сонця і Землі від того, що Джордано Бруно оприлюднив результати своїх спостережень?

3. Чи змінилося життя людей від того, що Джордано Бруно оприлюднив результати своїх спостережень?

4. Чи була можливість у Джордано Бруно (людини зі світоглядом Д.Бруно) уникнути спалення?

5. Яким є обраний Вами шлях?

…

Великдень

➪ (перехід до заголовків)

Для мене Великдень - це по-справжньому потужні стрімкі струмені Весни, які втягують у свій нестримний світлий, радісний вир мою душу. Це Велике Свято, яке святкує все: рослини, тварини і люди.

Час його святкування може позначати цифра (дата), а може й Жива Природа (ті почуття, які пробуджують її зміни у людині). У загальному, грубо, дата і почуття йдуть близько одне одного. Але у дрібницях можуть не співпадати. Не щороку в один і той же самий день (чи в одну й ту ж фазу місяця) однаково розквітло проявляє себе Весна. Відповідне до цього й сприйняття...

Що краще? Що точніше? Що ближче до Свята Богів і Душі́ - цифра чи природа?

За цифрою Великдень міг би бути у день весняного рівнодення. Чи у день повні після весняного рівнодення. Чи через один місячний місяць після весняного рівнодення, чи... Але все це черстві й холодні - мертві - визначальники Великодня.

По-справжньому живою і правдивою є мати-Природа, а його найближчими передвісниками - цвітіння дерев, поведінка птахів і звірів. І наше серце, наповнене стрімкими весняними поривами!

День святкування Великодня кожного року проголошується Непомильними Волхвами - нашими Предками в особі Дерев Що Цвітуть (та ще деякими іншими проявами Живого). Громада може довірити "зчитування" та проголошення Дня Свята своїм відям приблизно за один-два тижні від Свята.

Святкування Природи! Казково-святковий її наряд на Великдень.

➪ (перехід до заголовків)

Про нижчих серед челяді - холопів і смердів

➪ (перехід до заголовків)

О, мій оманливий, чарівний прояве Умовної дійсності! І знову я лихий та вредний! ;)

Є таке Коло - коло челяді (у ньому - закупи, холопи, смерди). Так називали залежне населення Русі. Це люди, у жилах яких тече рабська кров, кров прислуговування, улесливості, меншовартості, зради, особистої вигоди, продажності.

Такі люди живуть і в наш час. Ви легко їх упізнаєте, коли запахне славою, владою чи грошима.

Це вони - холопи та смерди (нижчі з Кола челяді) - запопадливо будуть догоджати будь-кому сильнішому чи багатшому. І не чекайте від них відвертості!

Ні, вони не скажуть Вам правду, що видають книгу чужоземною мовою, керуючись у першу чергу тим, що видана, наприклад, московитською, вона принесе багато більші прибутки, бо потенційно має у багато разів більшу кількість платоспроможних покупців, які ту мову розуміють. Вони, раби грошей, скажуть вам, що більшій кількості людей хочуть донести світло Істини.