Кожен собі друг, кожен собі ворог... (виклад за словами Учителя)

Питання звільнення від ПУТ "я" широко розроблене в індуських психофізичних практиках. Кому цікаво - загляньте до “вайраґйа ( वैराग्य )”. Коли НЕ вникати глибоко - цей шлях вимагає зречення від насолод і страждань цього світу, що веде до аскетичного способу життя. Світ для початківця стає непривітним і позбавленим барв радості й щастя у звичному для нього розумінні. Відтак, уже перші кроки стають нездоланними для багатьох, а хто все ж таки ступив пару разів - своїм невдоволеним виглядом велемовно свідчить про те, де він перебуває... :(

Мій Учитель, з мовчазної згоди якого я беруся викласти його погляди, свого часу підказав мені інший шлях. Шлях Любові:
У своїх розмовах з християнами, цитуючи одну із “Святая Святих” Єванґелії (Мт. 22:35-40):

“35. І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:

36. Учителю, котора заповідь найбільша в законі?

37. Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.

38. Се перва й найбільша заповідь.

39. Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.

40. На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять”, -

він переходив до тлумачення цього місця Іваном-Богословом (1 Йн. 4:20):

“Коли хто каже: я люблю Бога, а брата свого ненавидить, той ложник; бо хто не любить брата, котрого бачить, Бога, котрого НЕ бачить, як може любити?” -

і додавав від себе:

“А ще більше, як може брата (якого ЛИШЕ бачить) любити, коли себе, якого НЕ лише бачить, а й ВІДЧУВАЄ (!), - не любить?! То ж полюбіть себе! Прийміть з приязню все те, що вас оточує і вас становить. З приязню і любов’ю. І коли ви приймете себе-найгіршого, себе-у-власній-ямі, себе-як-є, - тоді, раптом, ви відчуєте, що ви - не ви, а Він! Тоді, раптом прийде в серце записане в 1 Йн, 3:1:

“Глядїть, яку любов дав нам Отець (Сварог), щоб ми дїти Божі (!) звались”.

І Христос, син Божий, - тоді вам Брат, а не Пан. Бо той, хто пізнав Себе - лише той знає, якого він роду!

“7. Любі, любім один одного; бо любов від Бога, і кожен, хто любить, ВІД БОГА РОДИВ СЯ (!), і ЗНАЄ БОГА;

8. хто не любить - не пізнав Бога, бо БОГ - ЛЮБОВ” (1 Йн. 4:7-8).

І ця Любов творить чудеса не десь там, на Небі, а прямо тут і зараз”.

Мій учитель любить наводити приклад про БЕЗСМЕРТЯ козаків, свідомість яких розчинена в такій Любові-ототожненні з Родом:

“Козак, ідучи в бій, не гине, - каже він. - Усе залежить від предмету ототожнення власного “Я”.

Коли ви забили палець і кажете: “Мені боляче”, - ви у цю мить ототожнюєтеся із забитим пальцем.

Коли вам кажуть криве слово і ви говорите: “Ти робиш мені боляче”, - ваше “Я” вже не палець, а серце.

Відповідно, коли козак іде у смертельний бій, смерть НЕ МОЖЕ для нього настати, бо ВІН ОТОТОЖНЮЄ СЕБЕ не зі своїм тілом, а ЗІ СВОЇМ РОДОМ: з тими, яким він зберігає своїм учинком життя і хто завдяки цьому залишиться живим і продовжить Життя Роду. Він справді відчуває СВОЮ Незнищенність і Вічність у житті тих, хто буде жити і понесе Вогонь Звичаю далі у майбуття тисячоліть. Бо він - це Вони, і для нього не існує у цю мить нічого іншого, крім Них - сварожичів, крім Буття Сварога, що сяє у носіях традицій роду нашого”.

Усвідомлення себе і вас як двох листочків, які живлять Одну Гілку Дерева Роду, усвідомлення Себе і Вас як множини проявів Єдиного Бога Сварога розчиняє вузьке “Я” розбрату.
Це Шлях мого Вчителя...

➪ (перехід до заголовків)