субота, 15 квітня 2017 р.

Звичаєвий орійський Великдень


Великдень – Великий день! День появи Матері, Тієї, без Якої неможливе саме Життя!
Для кожної жінки – велике щастя стати матір’ю! І перша радісна звістка – коли вона дізнається, що вагітна! Ще не родила, але появилося Нове Життя, Новий Світ в її утробі!
Так і Природа! Свій Великий День – позначає цвітінням! Неймовірне явище! Диво краси!!! Земля каже людям, що Вона – Мати!

середа, 12 квітня 2017 р.

Наше Святе Письмо: 1. Вступ

Кожен з нас взаємодіє з довкіллям через знаряддя своїх відчуттів та дій.
На вибудову нашого внутрішнього світу найбільше вказують наші слова, мова рухів та поведінка. Це поверхня. Часто оманлива не лише через свідомі наші лжедії, але й через нашу неспроможність "зчитати" те, що лежить поза усвідомленням і поставало та передавалося від тисяч і тисяч поколінь наших предків... Богів... чортів й усього, з чим вони мали справу. Не оминаючи нічогісінько! Ось це – і є те Правдиве Святе Письмо Роду! Ніким не викрадене і незнищенне!
Читаймо його!
Як? Далі -  про щоденну роботу волхва: способи проникнення за "завісу"...

"Очі" Богів: 1. Вступне

У будь-чому видимому можна впізнати Бога. Справа за тим, хто дивиться! І куди дивиться...
На мене Всюдисуще часто дивиться очима моїх батька, матері, дружини чи вчителя.
Часом виникає запитання: “Невже Всюдисуще й Усесильне може так обмежити Свою Силу добре знаною з досвіду немічністю людського тіла?!”
А може!!! На те Воно й Усесильне!
Чи не найчастіше Всевишнє постає перед людьми в тих поставах, яких від Нього і не чекали! Ніби жартуючи! Або кепкуючи над обмеженнями того, хто стає на Шлях.
Чи не на найбільшого з відомих духовних учителів людства Воно “нападало” зграєю собак. І вони гарчали й кидалися на нього доти, аж поки він не впізнав у них Безмежне...
Його ж, іншим разом, повчав “нікчемний безхатько”, гнаний усіма геть...
Про деякі зі способів звичаєвого Поєднання, які на днях проводив мій учитель, я згадаю в іншому дописі.