Жертва і жертвоприношення

Цей допис – за Ведами.

Згідно з ними Бог (Прабог, Усебог) є одночасно і Жертвопринесенням, і Жертвою, і Пожертвувачем. Хто це знає – той знає таємницю Вед! Але лише “знає”. Не більше...

Знавці Жертви здійснюють жертвоприношення відповідно до свого рівня усвідомлення.

Дехто бере участь у жертві різним Богам, інші ж приносять жертву (узливанням) на Вогні Всебога (Прабога).

Ними, окрім звичного нам вогню, запалено безліч інших жертовних вогнів:

• вогонь приборкання приймає як жертву слух і решту відчуттів,
• вогонь почуттів приймає звук та інші предмети відчуттів,
  
• вогонь самоприборкання, запалений мудрістю, приймає всі діяльності почуттів і життєвих сил людини.
• Хтось здійснює жертву майном, подвигом, Поєднанням, вивченням, знанням, на вогні старанності та стійкості у Звичаях. (Звичаї описані у працях Галини Лозко, зокрема, у "Метафізика жертовності у Рідній вірі")
• Хтось вдих приносить у жертву видиху, та видих – вдоху на вогні заглиблення у приборкання дихання.
• Помірні в “їжі” (філософська категорія Вед, про що в іншому місці) жертвують Єдиному Життю власне життя.

Ці всі різноманітні жертви, розпростерті перед лицем Сварога, породжені Дією. Але краща, ніж речові жертви, жертва Мудрості, бо всі дії охоплюються Мудрістю.
Найвищою ж з усіх жертв є Сварог у тілі втіленого! Він – Жертва шептання мовитви.

Кожна зі згаданих вище жертв має відтінок внутрішнього стану пожертувача:

• Будь-яка жертва, яку здійснюють за Звичаєм свого роду, без бажання отримати у заміну які-небудь матеріальні чи духовні блага (статки, здоров’я, духовне чи соціальне зростання, владу тощо) – така жертва врівноважена, блага́.
• Жертва, яка здійснюється хай і за Звичаєм, але заради досягнення у заміну чого б то не було чи лицемірна – така жертва пристрастна.
• Жертва, виконана не за Звичаєм свого роду, без братчини, мовитв, дарів, віри – така жертва тупа (темна).

Описане стосується рівня умовної дійсності.