понеділок, 6 вересня 2010 р.

Чим обмежений Необмежений (Бог)? (зі скарбнички Учителя)

З раннього дитинства мені був відкритий шлях до духовного. Я виховувався на Святих Письменах різних народів. Разом з Ісусом Христом "збивав" свої босі ноги околицями Мертвого моря. Я знав тут кожен камінь (по карті), знав кожен крок Учителя, кожен Його день. Для мене ця земля була святою. І якби я тоді потрапив на ті території, то впав би на ту землю і цілував її. Тут ступала нога мого Вчителя!
Так, Ісус справді Бог. Жидівська форма Його сприйняття! Але чи Він - єдина форма прояву Єдиного?
Кожен, хто думає, може замислитися. До цього його можуть підштовхнути його патріотичні почуття. Чи не стане русина насторожувати те, що він вивчає чужий - жидівський - родовід, вивчає карти чужих - жидівських земель, молиться до образу Бога в чужому - жидівському одязі... А де ж наше, руське? Невже Всесильний та Всевідаючий Бог обділив наш народ?! Чи це зробили люди, чужі люди?
Хай кожен собі подумає: Єрусалим на земній кулі за розміром - як крихта хліба на столі; сама Земля наша у нашій Сонячній системі - менша пилинки в кімнаті, наша Сонячна система в нашій Галактиці - менша пилинки у Києві, наша Галактика у Всесвіті - менша такої ж пилинки на земній кулі! То чи Всевідаючий і Всесильний вибрав для розкриття власної природи лише оцю пилинку в пилинці пилинок (див. фільм на YouTube)?! І щоб пізнати Його істинну форму - потрібно летіти з інших Галактик на цю крупинку, нашу Землю, і потрапити саме в Єрусалим початку нашої ери?!
А чи це, часом, не обмеження людського еґоцентризму?! Чи не під силу Всесильному та Всевідаючому, проявити Себе і в інших формах, і на інших землях, і під іншими іменами? Чи під силу це Йому, Всесильному?
Мій Бог дивиться на мене в руській вишиванці, ходить руськими дорогами, ім’я Його звучить звуками, породженими рідним краєм, які я вбирав з грудним молоком своєї матері!
Не ганьбімо себе служіннями чужому, не зрікаймося свого! Якими очима глянули би на нас наші далекі дбайливі матері часів князя Святослава? Що сказали би нам діди-прадіди наші - мужні козаки - за зраду їхніх святинь? Нащадками чиїх поглядів ми поставали?!
Чи хотів би бодай хтось із Вас, щоб Ваші діти зрадили Ваші віру та мову?
І чим, тоді, ми кращі за манкуртів, яких осуджуємо?...
Слава батькам нашим у всіх поколіннях! Слава землі цій і роду нашому, який вона породила!
І слава Богу в рідних, прадідівських проявах!
Будьмо!

Після написаного. Я вживаю слово жидівський, як це робили Іван Котляревський, Тарас Шевченко та інші наші попередники. Я поважаю цей народ нарівні з іншими народами.

1 коментар: