вівторок, 6 грудня 2011 р.

Про Дійсність і Шлях

(Зі скарбниці Учителя)
Можна виділити три рівні Дійсності:
  • справжня дійсність;
  • умовна (відносна);
  • примарна.
Щоб прояснити співвідношення між справжнім та умовним рівнями дійсності, справжню дійсність можна прирівняти до сприйняття власного оточення людиною, яка перебуває у стані пильнування, тоді як умовну - до сприйняття знову ж таки власного оточення, але вже вві сні зі сновидіннями.
З одного боку, явища сновидінь і світу стану пильнування (“справжнього” світу) подібні одні до одних: явища “справжнього” світу - це теж певні уявлення і тому не першоосновні; вони теж минущі, вони точно так само вплетені в людську діяльність, як явища сновидінь у нашу діяльність уві сні. З іншого боку, явища цих рівнів не можна змішувати: вода, випита вві сні, тамує спрагу того, хто спить, хоч і не може втамувати спрагу наяву; і навпаки - "справжня" вода тамує спрагу людини у стані пильнування, хоч і не може втамувати спрагу того, хто бачить сон.
Тож у царині справжньої дійсності не існує нічого, крім Бога (Прабога). Бог (Прабог) є Все, і Все є Бог і немає більш нічого, крім Нього. (Читати більше)
Світ, який оточує мене, написане тут, комп’ютер - усе це предмети царини умовної дійсності (щодо дійсності/недійсності світу - дивіться п. 2 у "Загальне у сприйнятті Бога людиною"). Й у колі дійсності цього рівня ми справедливо говоримо про багатьох Богів (Перуна, Дажбога, Велеса тощо), Усесвіт і світ, людей, наш рід, родові звичаї та Творця цього всього - Сварога як Найвищого Бога. Він - Найвища Істина цього (умовного) рівня дійсності.
Все, що виявляється у цій дійсності не є цілковито недійсним. Воно дійсне умовно, відносно. Як задзеркалля не є дійсністю, а віддзеркаленням дійсного світу, так і світ наш має дійсну основу в Бозі при тому, що сам не є Ним.
Отже, всі предмети та явища цього рівня є оманою з точки зору справжньої дійсності, та, водночас, правдивими з точки зору умовної дійсності. 
До царини примарної дійсності належать сновидіння, міражі тощо. Вони теж у певному розумінні, "дійсні", адже коли нам щось наснилося, то це справді наснилося.
Цілковито несправжні речі (наприклад, "рідний син безплідної жінки") не належать до жодної з цих “дійсностей”.
Який же тоді зв’язок між Богом (Прабогом) і світом?
Про це говорити не доводиться, бо це поняття різних рівнів дійсності.
У царині умовної дійсності будь-які визначення Бога (Прабога) є безглуздими (жалюгідними, неповними) чи можуть подаватися лише через заперечення: “Не це, не це!” Він, Безмежний, не піддається поміщенню в обмеження будь-якого уявлення чи висловлення.
Як людина,
яка спить, бачить воза, коня і дорогу (хоча, насправді, їх немає), так і в Бозі можуть створюватися різні образи, від чого сутність їхня не знищується. Саме під впливом глибокого сну, який “підтримується” Богом, “заглиблені” у цей оманливий сон Сварожичі й онуки Дажбожі не можуть усвідомити свою сутність. Цей сон у світі умовної дійсності деколи називають Оманою, деколи Природою. Тому для прояву своєї справжньої природи внуків Божих потрібно прокинутися, звільнитися від оманливого сну.
Шлях звільнення починається з того рівня, на якому ми себе сприймаємо. Для рівня умовної дійсності найпотужнішою опорою є Звичаї Роду. Саме починаючи з них, відтак через Поєднання-у-Віданні, Поєднання-у-Любові ми отримуємо можливість пробудити свою Проникливість, яка веде до Буття-у-Бозі.
Але про все це (про омани і можливі петляння Шляху) поговоримо іншим разом :)

2 коментарі:

  1. "...“заглиблені” у цей оманливий сон сварожичі..."

    Сварожичі - це Боги: Даждьбог, Велес, Перун і іні, суть множеством. Люди - вже не Сварожичі. Якщо йдеться про людей.

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую, Інґваре, Ви праві. Саме це я і мав на увазі.
    Є ще, правда, термін психологічного стану людини, який пишеться у лапках, але оскільки він не є загально визнаним, то я його не вживав.
    За Вашим зауваженням додам до тексту ще й "онуки Дажбожі", вказуючи і на людей, що, безперечно, є важливішим, ніж згадане тут.
    Ще раз вдячний за зворотній зв’язок! )

    ВідповістиВидалити