субота, 3 грудня 2011 р.

Бог (Всебог, Прабог)

(Зі скарбниці Учителя)
"Все у світі постійно тече і змінюється. У світі нічого немає застиглого, все тече, як хвилі річки ". Згідно з Учителем, у цьому нескінченному плині єдино дійсним, єдино істинним є Бог (Прабог, Усебог).
Причина буває окрема чи загальна; наслідок буває обумовленим або особливим. У світі безліч сутностей, що мають свідомість або позбавлених неї, наділених певними особливостями. Всі ці сутності, переплітаючись одна з одною, входять в одну Велику Сутність. Через пізнання цієї Великої Загальної Сутності пізнаються всі особливості, які входять у Неї. На земній кулі існує безліч річок, що носять різні назви, але всі ці річки впадають в океан. Впадаючи в океан, річка втрачає свою форму та назву. Річка втрачає свої води у водах океану. Точно так само всі предмети світу в Бозі втрачають свою власну особисту форму та назву.
Бог Неподільний, Пасивний, Спокійний, Неосудний, Незаплямований. Він ні грубе, ні тонке, Він ні короткий, ні довгий. Він - всередині і зовні. Так як Бог безсмертний, у Нього немає народження. Він Великий, непідвладний народженням; Він Душа, яка не старіє, не вмирає, позбавлена ​​страху і досконала. Заперечення заперечення - Кінцева Сутність Усіх Заперечень.
Можна сказати, що Бог є Дійсність, за умови, що цим стверджуємо, що Він відрізняється від усього проявленого, просторового, тимчасового і чуттєвого. Він НЕ перебуває в жодній точці простору, хоча можна сказати, що Він перебуває скрізь, тому що всі речі перебувають у Ньому і залежать від Нього. Його природа невимовна, тому що коли ми говоримо що-небудь про Нього, ми перетворюємо Його в окремий предметМи, звичайно, можемо про Нього висловлюватися, але не здатні описати Його належним чином або мати про Нього яке-небудь розумове знання.
Бог не є причиною зародження світу, а також причиною існування і розпаду світу. Він не наділений ні формою, ні силою.
Той, хто є здобиччю смерті, бачить в Бозі відмінність чисельних форм. Людина своїм обмеженим розумом не може зрозуміти Бога. Якби людина могла це зробити, то або наш розум був би нескінченним і безсмертним, або Бог виявився б обмеженим. У Бога немає ніяких якостей, немає дії, Він ні з чим не пов'язаний. Бог позбавлений подібності чи відмінності, подібних до того, які виявляються на землі в одного предмета щодо іншого.
Бог є Дійсне, маючи на увазі, що Він не є недійсним. Він є Свідомість, маючи на увазі, що Він не є відсутність свідомості. Він Блаженство, маючи на увазі, що Він не складає природи страждання.
Він, Дійсний, має своєрідне буття. У Нього ніколи немає нестачі в бутті, так як Він ні від чого не залежить у збереженні свого буття. Бог ні в чому не залежить від зовнішнього, бо тоді буття містило б небуття. У ньому немає ні буття, ні небуття. Він не розкривається, не проявляється, не розвивається, не виявляється, не росте і не змінюється, оскільки Він повністю тотожний Собі Самому.
Учитель каже: "Бог як вільне від простору, ознак, руху, здійснення і відмінності Єдине Буття у вищому сприйнятті видається ледачому розуму не більшим, ніж небуття".
Всі великі провидці вважають, що Всюдисуще не може бути виражене у формі понять. Для маси людства Священне Писання визначає Бога у позитивних термінах, бо Святе Письмо говорить: "Хай вони перш за все стануть на життєву стезю, тоді я поступово приведу їх до розуміння того, що існує в найвищому сприйнятті".
Тлумачачи просторове сприйняття Бога, Учитель вказує, що це сприйняття має на увазі передачу іншим наших ідей або що воно має на меті сприяння релігійному культу. Ми піднімаємося до найпіднесенішого в самих собі, до Бога, через Найпіднесенішого щодо нас, або Сварога - Творця і Владику Всесвіту.
Незважаючи на те, що Бог не має ознак, все ж ознаки Буття, Свідомості і Блаженства є, можна сказати, Його істотними рисами, тоді як творчість і т.п. - випадкові. Учитель вказує, що визначення Бога як Буття-Свідомості-Блаженства недосконале, хоча воно і висловлює дійсність найкращим чином, який тільки можливий. Сила людського розуму досить велика, щоб визнати свої власні обмеження. Буття-в-Бозі дає найглибше проникнення в Бога, і той, хто володіє цією проникливістю, відповідає на всі запитання про природу Бога мовчанням або негативними визначеннями.
Відання дає найвищий позитивний опис Бога у формі понять, шляхом приписування йому ознак Буття, Свідомості і Блаженства, які є самодостатніми.
Невідання, або нижче пізнання, послуговується ознаками, які передбачають такі прояви, як творення і керування Всесвітом.
Таким чином є дві точки зору на Первинне: вища і нижча. "Там, де усуваючи відмінності за іменем, формою і т.п., описувані невіданням, Бог визначається за допомогою негативних висловлювань, як, наприклад, не це і т.п., там ми маємо справу з вищою. Але, навпаки, там, де точнісінько та ж сама реальність описується в цілях релігійного культу як така, що відзначається тими чи іншими відмінностями - там ми маємо нижчу точку зору.
Бог, що виявляється через розумові форми, є Сварогом. Він не є Найвищою Дійсністю, оскільки Він не має значення для найвищого досвіду, в якому Існування і Зміст більше вже не відокремлюються одне від іншого. Проте Він являє собою найкращий Образ Істини, який лиш можливий за умов, що існують. Шлях, що веде до світлих ідеалів, - це єдиний Шлях, на якому Вічне Дійсне відкривається нашому людському розуму.
Учитель виступає проти всяких спроб осягнути у мисленні Всюдисуще. У ту саму мить, коли ми помислили про Всюдисуще, Воно стає частиною світу досвіду.

Немає коментарів:

Дописати коментар