вівторок, 21 лютого 2012 р.

Про рідних Богів, Волхвів, світогляд Предків та інше Життя Пралісу...

➪ (перехід до заголовків)


"Сам не без гріха"   ~(   ;-c)
(Мандрівний Волхв)

Якось у Величезному Українському Пралісі, серед Зими, коли ВЕДмеді дружно залягли у свою зимову сплячку, заметушилися Звірі, що, буцім, не стало перших. Не всі, звичайно, а Зубатіші заметушилися. З-поміж них відразу ж виділилися Провідники, які очолили Новий Народний Рух Відродження Прадавніх Звичаїв Пралісу. Створили свої Школи, майже всі нарекли себе високими званнями. Водночас появився з десяток Верховних Ведмедів окремих Лісочків. Проворніші й далекоглядніші нарекли себе Верховними Ведмедями ВСЬОГО Пралісу (на один Праліс було їх декілька). Віднайшовся навіть і Першоведмідь та Відаюча Мати Роду Ведмежого (обоє з-поміж лисиць, здається). Ще через якийсь час дався чути Верховний Ведмідь Галактики і декілька Верховних Ведмедів Усесвіту... 
Не могли, звичайно, (коли вже покласти лапу на серце) їхні очі бачити ВЕДмедя у власних віддзеркаленнях у Лісових Калюжах. Ба, навіть і за своїм світоглядом та способом життя дуже мало хто з цих, був ВЕД МЕДу відєм чи відьмою...  Ті, що були, (а таки були - і не так уже й мало!) то десь там, серед простішого Звіра... Але кому до того яке діло? ;) Хто буде вивчати психологію та якісь там "життєві сценарії" Верховних, які, буцім, закладаються ще з дитинства значимим оточенням?! Для обивателя важливе видиме, зовнішнє!
Тож Новоспечені стрімголов кинулися роздавати свої ведмежі послуги іншим. Робота, як то кажуть, закипіла...
Повідкривалися Курси Ведмедів для Наївних, де за хорошу плату можна було купити ведмежу посвідку будь-якому Звірові, який мав чим за неї заплатити. У плату, звичайно ж, входило обов’язкове благоговіння перед “можливостями” та “вищістю” Верховних як під час проведення курсу, так і протягом усього подальшого життя новобранця. Інакше - можуть відібрати "Доку́мент" чи наслати Лихо!..
Розгорнулося видавництво ново-ведмежих книг на всі смаки, а торгові точки з їх продажу почали рости, як на дріжжях, і за чисельністю примірників обходити одвіку-ВЕДмежі. І хоч стало майже неможливо відрізнити "одвіку-" від "ново-", заможніші Звірі могли обміняти у Торгашів Сокровенним свої гроші на Відомості від Достойників про "лише їм відкриті (у попередніх втіленнях)" Прадавні Звичаї Пралісу! ...Таке собі опосередковане посередництво між Богами та Звіром... ;) Голоті ж потрібно було ковтати слинку біля того всього та поповнювати ряди Сліпців, яких готові вже були вести до Світла найперше Щойно Прозрілі Небораки.
Повідкривалися Студії Відтворення усього Правдиво Ведмежого. І хоч те правдиво Ведмеже, правда, мало більше відтінків правдиво Вовчого чи правдиво Лисячого - знову ж таки, кому до того було яке діло? Аби у запису було "Ведмеже" і аби "Правдиво"!
Як на сміх, до Пралісу забрів ще якийсь Мандрівни́й Ведмідь, який збивав усіх з пантелику та заважав гребти мед "ложками" Місцевим, співаючи своєї, що, буцім, у ко́жному дрімає Ведмідь і лише пильніше треба вдивлятися у Лісові Калюжі, щоб побачити його у власному віддзеркаленні; що Правдиві Знання, знову ж таки, містяться в ґенах ко́жного, у Природі та в родових Звичаях, а Богів пізнаю́ть не стільки з книг, скільки через щирість власного серця. Що для розмови з Богами Звірові не потрібні Посередники, які наживалися, наживаються і будуть наживатися на доброті та невіданні інших. Що сила особистості не в погоні за Журавлями В Небі, а у прямому спілкуванні з Богами, однаково доступними кожному без будь-яких лісових Проворників. Що СИЛА РОДУ у розумінні, що всі Звірі - листочки одного і того ж самого Родового Дерева та у Любові один до одного, з яких і проростає ПОБРАТИМСТВО... Одним словом, молов усякі дурниці та сплітав нісенітниці...
Деякі звірі собі посміювалися з усього, що творилося, але сміється той, хто сміється останнім! У Лісі почалася Перереєстрація згідно з Новими Прадавніми Звичаями Пралісу. У гризні між собою за Ліпшу Посвідку якось хтось із Зайців заступився, було, за свого Ведмедя-побратима, якого вкусив за шию інший, але Верховний (ним на той час був Фарбований Лис). Тож Заєць запитав у Лиса:
- Чи гідно Верховному Ведмедеві відгавкуватися?
- Так, - гордо відповів Фарбований, - ...якщо поруч немає Вовка, який здатний натовкти тому морду, хто посмів образити Ведмедя!
Така нечувана раніше (за керування Пралісом природних ВЕДмедів) заяча зухвалість була психологічно зрозумілою і спровокованою тим, що кожен десь там глибоко у своїй душі розумів, що сам не є і розмовляє не зі Справжнім ВЕДмедем, але ж, усе-таки, ...Заєць!.. і таке!.. посмів?!.. сказати?!... Лису???!!! (хай навіть і Фарбованому)... 
Наш далекоглядний Сіромаха, правда, (після невеличкої перерви, в якій згадав заповіти своїх Предків) відразу ж виправився, сказавши, що як поважав, так і поважає Фарбованого і що свято вірить у те, що Лис - Ведмідь, і що такі щирі, як оце в них, розмови ведуть до очищення, в результаті якого (якщо буде треба) він готовий просити прощення за можливі перекоси у сприйнятті світу його ще, на біду, заячих очей...
Подібні інциденти підвели Очільників, які вже встигли спіймати певних облизнів, до вагітності думкою про створення Служби Самооборони Нових Ведмедів. Бо й справді, як вберегти Новоспеченого з його справді правдиво-ведмежою силою від нападок знахабнілого, скажімо, того ж самого сучасного Зайця? А ще, не дай, Боже, вишколеного? Опорою на власні Зуби проти всього Лісу не попреш! А що, крім цього, у них ще́ могло бути?
Спантеличені Свіжими Вітрами Звірі стали проводити інтернет-конференції, щоб зрозуміти глибше місце, яке їм от-от буде відведене у житті відродженного за Новими Прадавніми Звичаями Пралісу... Багато хто щиро вболівав за той Звичай і щиро переймався баченим. Провідники щедро роздавали пояснення наївним, самовдоволено час від часу пощипуючи одне одного за Круглими Столами...
Отак Життя і пішло в Нові Русла...
А що ж ВЕДмеді? Вони спокійнісінько смоктали Мед Вед зі своїх ВЕДмежих "лап" (з Ґенів, Хромосом і Довкілля, переданих їм Предками ВЕДмежого Роду), не дуже-то й переймаючись тим, що з приходом Весни за Новими Прадавніми Звичаями жодному з них уже не видадуть "Вєдьмєжьіх" посвідок, без яких ніхто зі Звірів тепер не матиме їх за ВЕДмедів у НовоУкраїнському Пралісі... Та Перунова громовиця на ті посвідки! У них, щонайменше, не буде часу на показне чи прибуткове, бо вони і далі займатимуться своєю Щоденною Одвічною ВЕДмежою Справою... На те вони й ВЕД МЕДу віді та відьми. І не лише за походженням Онуки Дажбожі, а - у першу чергу - за способом свого життя.
...Коли зацвітає Квітка - Бджоли самі злітаються на її запах!
* * *
На вулиці лютий, снігу по коліна, мороз пощипує. На небі молодик. З Новим Літом усіх, до кого воно прийшло і хто святкує! ;)
Для мене ще Зима́ не закінчилася!.. ;)))

Немає коментарів:

Дописати коментар