середа, 29 червня 2011 р.

Наші славлення

Мене завжди цікавить процес славлення: ті, хто бере в ньому участь та що і ЯК вони роблять.
Бог і людина. Які стосунки між ними і що відбувається під час їхнього спілкування?

Коли Бог спілкується зі своїм рабом - це одна справа. Раб, усвідомлюючи себе рабом, очевидно, мав би поводитися по-рабськи: мати це у своїх почуттях, голосі, жестах, позі, рухах, поведінці... Простежити подібне можна у християн, традиція яких добре сформована і має вже під 700 років.
Коли ж з Богом розмовляє Його внук - орій, - чи є що таке ззовні, що дає нам зрозуміти, що це Його нащадок і що Сила й Властивості Діда проявляються (чи дрімають - але присутні ж!) у ньому? Як він говорить, як стоїть, як поводиться?...
...Цікаво чи задумається хто над цим і чи вивільниться хто після подібних роздумів з-під ярма шаблону, накинутого чужинцями на наші обряди? 
;)

3 коментарі:

  1. Ви абсолютно праві! Кожна деталь, будь-яка дрібничка має значення.
    Якось я обсервував обрядодіяння рідновірів на Старокиївській горі...про їхній зовнішній вигляд, жестикуляцію я змовчу...навколо Алатиру "кульочки", торбинки...ще там пляшок і висушених памперсів бракувало(бо були з дітьми).
    Так. Дажбожі Внуки ми...але якісь сліпі і неотесані.

    ВідповістиВидалити
  2. Cлавлення Богів, то є велике таїнство, а те, що робиться у колективі - є обряд, і зі славленням не має нічого спільного. Обряд, потрібен, бо Славленню треба вчитися, у тому числі і через обряд. Славлення іде від сердця, а обряд "рядить" і впорядковує дійство.

    ВідповістиВидалити
  3. Про те, що ...то є велике таїнство...я якось і сам докумекав, а Ваш коментар можна перекласти так:
    голова окремо, нога окремо, очі з боку, а все решта немає значення- слухайте серце.
    Це християнське розуміння: латина, церковнослов"янська...і ваші серця...що з цього вийшло?
    Так само і у нашому суспільстві: історія окремо, література окремо, музика з боку і...ми не ми.

    ВідповістиВидалити