Земля предків

(Пізніше, це все викладене у видиві)

Кожного вечора на землі цій священній Сонце сідає на спочинок у дворі, де жив мій Дід. Щовечора тут збираються Тисячоліття співати Пісню Роду.

А на горі цій їх слухають Могили Прадідів...
Тут мирно поскрипують двері до Вирію, якими мої пращури входили в коло своєї родини, відомості про яку - часто марно - багато хто з нас вишукує у книгах з історії, у переміщеннях народів, переплетеннях мов та в хитросплетеннях хромосом...
Хто ми? ...Вони вже знають достеменно... Їх зустріли привітно і з любов’ю. Як наймолодших у роді нашому...

Тут славлення проводять Польові Маки й Волошки у Житах,

а Кудлаті Хмарини допомагають їм доносити їхні мовитви до Вірного Серця...

І світанкове Сонце лише тут Світанкове!

Тут підпирає і живить Небо мій Дуб, посаджений батьком. МОЄ Небо. І МІЙ Дуб.
Тут зорі звисають прямо над головою. Великі, як яблука в дідовому саду. І сліпучі, як очі дівочі... Очі Коханої... У них видно весь Усесвіт. І лише лінивий не прочитає свого майбутнього.

Тут на чатах Відання стоїть Праліс і рятує від Світської Спеки дітей своїх - Оріїв...

Тут - земля моїх Предків!.. Не всіх предків, а Предків! Славних!

Слава Вам!
Слава рідним Богам!
Була! Є! І буде!

---ооо00О00оо---

(Те ж саме, тільки у видиві - нижче:)

➪ (перехід до заголовків)