Вторення одному з учителів: робота волхва

Я би виділив два види спільної роботи над собою в духовній царині. Перший - це читання Священних Писань, інший - у колі спільної німотної мовитви. Кількість учасників кола обмежена, не більше п'ятнадцяти, і в колі ми працюємо. Велике коло у Павутині призначене для іншої мети - щоб можна було дізнатися, чим ми там займаємося; але, незважаючи на це, я сподіваюся, що в ньому теж можна чогось навчитися. Проте заняття у Павутині - це не глибока німотність. Воно лише сіє насіння, а чи буде у кожного досвід пробудження від сну умовної дійсності чи, бодай, пробудження божественного у собі - це справа випадку.

Завжди трапляються люди, готові попрацювати зі мною, щоб показати, що таке волхвівство, і я хотів би прояснити свої погляди. Я відповідаю тільки за самого себе і ні за кого іншого. Я не відповідаю ні за кого з вас - ви самі відповідаєте за себе. На щастя чи на нещастя, у мене ще за часів навчання в медичному інституті з'явилося прізвисько, яке я не можу підтримувати. Це прізвисько - волхв. У Павутині люди теж стали до мене так письмово звертатися, і я завжди сприймав це як один з найбільших жартів Бога. Це насправді не важливо. У світі сприйняття один одного як двох окремих сутностей ні ви, ні я - не Боги́; я тут лише прискорювач. Я досить добре розумію прищеплену меншевартість і всяке таке і розрізняю, яку роль мені доводиться відігравати у житті різних людей: я стаю для них сповідником... або татком... або негідником... або мудрецем... Моє завдання - допомогти вам усвідомити себе Самого і РОЗЧАРУВАТИ вас, коли ви намагаєтеся обіпертися на ме́не та мої́ погляди. Це моє “волхвівство”, моя “волхвівська” роль.

Моя робота...

У чому суть моєї роботи?
Мій учитель і побратим - доброзичливий баламут - часто казав таке:

Уявіть, що ви впали і не можете підвестися самостійно. Я підставляю вам плече і у мить найбільшої опори на мене ...раптово його забираю. Ви з величезною силою гепаєтеся повторно, кривитеся від болю, але ще не вірите, що ваш друг навмисне міг таке вчинити з вами...

Коли біль трохи вщухає, я знову допомагаю вам підвестися, але і цього разу в найвідповідальнішу мить знову раптово забираю своє плече допомоги. Все повторюється, і недовіра ваша до мене зростає.

Коли й після третього разу повторилося те ж саме - ви з ненавистю до мене, у гніві, зриваєтеся на ноги! На ВЛАСНІ ноги!!!.. І... спантеличені... замість того, щоб потиснути мені горло, потискаєте руку!

Хай навіть такою ціною, мені потрібно розхитати, вибити з-під ваших ніг вашу опору на ті вчення, поглядів яких ви безтямно дотримуєтеся! Щоб ви змогли, нарешті, стати на власні ноги, відкинувши все, що не становить вашого правдивого "Я"...

Слава Велесу, що пробуває у кожному!

Питання Божих раба і внука

Не треба бути По-верхах-хапайком у сприйнятті стосунку людини з Богом. Усе залежить від характеру, стану душі побратима. Коли вона козацька, то ...козацька! Християнське "раб Божий" сприймається нею як той, хто цілковито виконує волю Божу, відмовившися від панування власної плоті над собою. За суттю рівне внукові Божому, в якому проявляється його Всюдисущий Дід, але сказане іншими словами...
Біда не в глибинному змісті: відомо багато християн, які мали більше тої вольної волі, ніж хтось із сучасних рідновірів! Біда у тому, що чужоземна форма освячує своє, для роду нашого - чуже, топчучи зневагою материнське!
І ще одне... Знищує Звичай не стільки чиєсь учення саме по собі, як його носії - служителі бізнес-структур! Будьте певні, і наші "посередники_між_Богом_і_людиною_за_вашу_плату", переведуть глибокий духовний зміст у забавну виставу!

Про Велеса

Велес поміж нас!

Є і буде!

З давніх-давен так повелося, що рід наш, який живе на багатій землі, щедрий на дарунки.

У Ведах розрізняють три їх види: темні, пристрастні й правдиві.

Темний дар - коли дарують недостойному, без поваги, у неналежних місці й часі.

Пристрастний - коли дарують неохоче або мають на меті яку віддяку.

Правдивий - подарований згідно зі Звичаєм: з повагою чи любов’ю, без очікування якої б то не було віддяки (на землі чи на небесах), у належних місці й часі, щось дороге серцю і яке приносить радість...

Буває, що дарують і мені... І коли подарунок правдивий - бачу в цій людині Велеса у Його людському втіленні. Тому дякую дарувальнику як самому Богу Багатства й Мудрості, який прийшов до мене в комусь із роду нашого, словами: "Слава Велесу!"

Пам’ятаймо, що той, хто дарує щиро, за Звичаєм - Учитель, побратим чи навіть злидар - у цю мить проявляє через себе свого великого Предка! Але найповнішим проявом Велеса є безіменне творення Добра, натяком на яке є звичаєве підкладання батьками подарунка дітям під подушку...

Про часові́ "розкопки"...

У відтворенні давніх знань мені менше доводиться відновлювати, опираючись на видобуті із землі предмети; більше психологічно, озираючись назад очима кожної доби... Я психолог!
Позначки Кола Часу Предків "зависли" у Природі. Мало що змінилося за ці тисячоліття! І не треба нічого шукати, мудрувати. Досить глянути на світ очима тих наших далеких батьків. Або власними, перемістивши себе - дитину Природи - в її лоно... Оце й усе! Вийти на тривалий час у степ, гори, поселитися у лісі без мобілки, годинників, інших знарядь "цивілізації" і почати жити просто, без усяких хитрувань.
Тоді легко узгоджуються і доповнюють одні одного сонячне і місячне Кола Часу: у Природи не буває неузгоджень!..
Я живу саме за таким, узгодженим, Колом Часу. Може колись і оприлюдню його, але потрібно ще "дозбирати" деякі крупинки, щедро розкидані нашою дбайливою Матір’ю...

Про Волхва

Ознакою Волхва є не ноги, які ходять по воді, а очі, які бачать душу...

Як "прогодувати" ...волхва?

Братам по роду...

Вчора надибав на фейсбуці, у відкритій групі "РідновіриУкраїни", розмову від 29.06.2012 року, започатковану запитанням Інґвара Ара: 

• "Жрець Рідної Віри. Яким він повинен бути? ..."

Хороше запитання! Воно викликало в обміні думок гілки нових, які стосуються життя волхва... Маю що додати й від себе.

…Верховний Волхв Руського Православного Кола - Світовит Пашник, наскільки я розумію написане ним»^1*, - 

, бідкається, що духовного провідника в умовах життя у сучасній Русі Боги не в достатній (для волхва) мірі забезпечують матеріальними статками...

Брате Світовите, у кожного своя міра і свої можливості! :) Ви говорите - однозначно! - не про міру і не про можливості волхва з кола відів, а про міру та можливості переодягнутого, з інших кіл. Люди добрі, будьте певні, коли ваш "волхв" прийшов з торгівлі, у нього в голові і далі торгівля ...на цей раз духовними цінностями. Коли він з наймитів - навчить і вас світогляду наймита, прислужника. Коли з дужів - кидатиме вас грудьми на гармати... Таким, з переодягнутих, дійсно, гору книг треба ще перелопатити, щоб хоч якось своєю "обізнаністю" вводити в оману громаду й ...себе заодно. А на це й справді потрібні гроші! І неабиякі! І на одяг! І на все інше - зовнішнє... Таким, часто, все життя вчитись, вчитись - і не вивчитись! Нічим ти їх не зміниш у цьому їх втіленні! Та й чи потрібно? Вони можуть багато чого вивчити розумом, але не пробудять духу волхва, який схований від них світоглядом їхнього кола...
Волхв же має зовсім інші цінності! Як і можливості. Кожен народжений Волхвом, але рідко кому вдається ним стати, народитися вдруге (духовно) у цьому втіленні! З любові до Волхва Боги дають йому можливість навіть фізично жити гідно у будь-якому середовищі. Повірте! Маю приклад свого Учителя!»^2*, - 

Вони дають Волхвам непосередній розум і глибоке відання! І -

 щонайбільше - серце Волхва!
Якось у розмові мій учитель м’яко підправив когось, хто сказав, що люди пови́нні волхва забезпечувати необхідним: "Не повинні!" Я би, знаючи декого з правдивих Волхвів, доповнив, що НЕ можуть НЕ забезпечувати з власного сприйняття його! Це зовсім різні речі!!! Поважаймо їхню свободу і волю! Справжній Волхв (часто, як мала дитина) настільки близький, любий, рідний кожному, що його неможливо не любити, не дбати про нього! Він - як матері її малеча, як старенькі батьки своїм дітям! З ним ділишся останнім, що маєш, не тому, що так треба, а тому, що не можеш інакше!!! Це ПОТРЕБА власного серця, а не повеління розуму! Можливо саме це мав на увазі Сергій Назаревич у своїй вам відповіді.»^3*, - 

Але і таке зайве для Волхва. Бо життя у фізичному тілі, та піклування про нього - одна з найбільших оман, що існують! Такий його світогляд... У нього зовсім інші цінності! У нього немає власності! Як у матеріальному, так і в духовному її розумінні! Чудовим прикладом є образ священика в романі Віктора Гюго “Знедолені” (“Les Misérables"), де (якщо власними словами) цілодобово двері лікаря мають бути відімкненими, а двері священика – відчиненими навстіж! Для всіх! І для злодіїв теж!
Ще одне, в аріїв волхвами ставали лише на четвертому колі життя, після завершення кола учнівства, сім’янина, лісовика… Одиниці могли відразу… Прошу не плутати волхва з жерцем! Дяка Богам, що є такі «решета» для збереження Правди Роду від далеких від неї заробітчан!.. 

Листування із Зірвибурею. Про ставлення до ворожого

Зірвибуря:

Я думаю, що тобі має бути неприємна правда, про яку я пишу, і ти образився? Волхви не повинні ображатися... волхви не повинні кудись поспішати. А те, що я тобі написав - чиста правда, яку познав я в спілкуванні з тисячами людей на агітточці за чотири останніх роки... в реальних сварках очі в очі та дружніх розмовах з шукачами істини, у справжньому житті.

Чи доводилося тобі розмовляти в реалі про ВІРУ з людьми, в яких мізки загаджені чи христосівцями, чи сатаністами, чи крішнаїтами, чи ще якимись покидьками? 

Чи зміг би лякати п'яних вуличних гопників одним поглядом?

І чи знайшовся би на тебе реальний піп, який би лякав тобою своїх прихожан та об'являв тебе чаклуном?

На мене знайшовся ще два роки тому, а потім ще один... То є мені про що згадати - і про добре, і про зле...

Та чи почую я колись про справжні справи "Мандрівного Волхва"?

Мандрівний Волхв:

Про Духовність

Часто чую напади на християн, звинувачення їх в усіх бідах роду нашого...
А ти, брате рідновіре, чи можеш щиро назвати себе найвищим проявом духовності свого роду, ствердити, що ти - вершина, світоч з-поміж усіх предків твоїх, які жили протягом цієї півтисячі-тисячі років і були християнами?.. Ні мати твоя, ні батько, ані діди-прадіди - ніхто-ніхто не був таким високодуховним, як ти?!..
Потрібно розрізняти ці речі: віра, світогляд і духовність... А також християнство як бізнес і Християнство як пошук Себе... Останній наверне до Єдиного у множині власних проявів.
Битва за Честь це змагання лише з самим Собою!..

Щастя!!!

Ніколи не міг би подумати, що зустріч із Книгою, до якої йшов усе життя, станеться так дивно й несподівано... Позавчора розбирав Священні санскритські Писання. Ні з того ні з сього набрав у Ґуґлі пару слів деванаґарі - і вийшов на трьох індуських пандитів. Написав їм листа англійською. Відповіді - ніякої. Тоді написав ще раз, уже санскритом. І сталося!!! Вони відкрили доступ до тої Книги із зібраними докупи її тлумаченнями найшанованішими 10-ма мудрецями Бгарати всіх її часів!!!!!!!!! :)))))

А сьогодні, 10.11.12 за державним відліком часу, останні речення з Книги лягли на мій сайт...

90%(!!!) тлумачень мудреців (десь близько 5 000 сторінок) офіційно ніким не перекладалися на будь-яку з інших мов світу!!! Збірник, заради якого варто мільйони разів перевтілюватися! ;))))))

Я знав, що Боги люблять своїх дітей і дбають про них... Але щоб настільки?!!!!!!.. ;))))))))

Можна припустити, що на тривалий час увесь мій світ буде зведений лише до тієї Книги... Я нею снив від народження... збирав осколки... Тепер уся! У Першоджерелах!

Не прощаюся, але, скоріше за все, зустрінемося не скоро! :)

Ще трохи про Волхва...

Якось запитав мене один Зірвибуря чи я Волхв. І з яких справ? Хто освятив? Хто вибрав?
...Запитання, насправді, не до мене. Запитання до кожного в роді нашому...

• З яких справ?

Зі зроблених безкорисливо на благо роду, БЕЗІМЕННО...

Останнє випливає з глибокого розуміння Бога, світу, себе...  У давнину саме такими були правдиві Вчителі... Вони виходили з досвіду, що Найвища Жертва - це Сварог у цьому тілі! Як Він може комусь іншому що-небудь робити чи не робити, коли "цей інший" - це теж Він?!!.. Зроблене комусь - зроблене собі! Чи є потреба Собі Самому про це трубити?..
Коли творення добра стає природою людини, то, як і в диханні, зайве озвучувати: "Вдих. Видих. Вдих. Видих..."

• Хто освятив?

Не хто, а що... Освячує робота!..

• Хто вибрав?

Ніхто! Коли живеш серед людей - гомонять у громаді!

Коли серед дикої природи - обирають Люті Морози, Палюча Спека, Дикі Звірі, Птахи, Трави, Духи гір, рік, степу, Доро́га... Обирає Бог у безлічі своїх проявів!.. І в очах людей... теж обирає Він...

Але друзі, не цікавтеся марним!.. Навіть якби й хто вам казав, що хтось Волхв - то не запитуйте про Волхва... Дивіться на людей за їхніми вчинками, а не за званням. І не перетворюйте життя у погоню за здобуттям останнього...

Волхвів не висвячують! Ними народжується кожен, а потім декотрі ще раз стають ними! Перед Богами і перед Собою! І ні перед ким іншим!.. Двічінароджені... Пам’ятаймо, що КОЖЕН з роду нашого, десь там глибоко в душі вже́ є саме тим, ПРАВДИВИМ, Волхвом...

Чи ЗАВЖДИ є потреба бігти поперед воза?

 सवकर्मसंन्यासपुर्वकादात्मज्ञानात्

Знання власної Душі розчищає шлях 

відмові від обов’язкових зовнішніх обрядів.

(Святі Писання)

Дивлюся на світлини понівечених кумирів Богів. Кожен рік приносить усе нові й нові жертви... Хортиця - 5111-ий, Маліївці - 5112-ий, Старокиївська Гора - цей, 5113-ий, рік Доби Лихоліття... Лише наївний міг не чекати подібного... Справа була за часом...

Маю тепер два запитання:

1. Що доброго чи поганого у скоєному?

Як на мене, добро проглядає з того, що:

• недалекоглядні-від-чужого таки піймалися, щоб ще раз показати свою "любов" і своє обличчя всьому світові;
• вчинене ще більше згуртує наполегливих та переконаних (а ці риси мають привабливий вплив) - і на місці спиляного постануть сотні нових; до громад приєднаються нові люди - противники глуму над людськими цінностями!
• новопосталі кумири ще більше розлютять і без того нестійкий "розум" слуг чужого і ті ще більше покажуть і без того відоме своє обличчя, заохочуючи гуртуватися та проявляти наполегливість і без того затятих своїх супротивників...
• волхви перестануть займатися справами дужів і у доступний лише їм спосіб "прочистять" душі "кривдників" звичаю роду...

Погане ж - у святотатстві, нетерпимості, запроданстві...

З огляду на це - запитання друге:

Свастика

Зустрівся на фейсбуці з суперечкою щодо доцільності чи недоцільності послуговуватися зараз (а то й узагалі) цим знаком.
Згідний з усіма, хто вважає, що ПОТРІБНО РАХУВАТИСЯ ЗІ СПРИЙНЯТТЯМИ людей. Бо знак - це не стільки те, що є в наших намірах, а більше те, що у сприйнятті співбесідника (у даному випадку - більшості). І має значення не наш намір, а породжений наслідок.
Згідний з тими, ХТО НЕ ЗРІКАЄТЬСЯ СВАСТИКИ ЯК ПРАДАВНЬОГО СВІТЛОГО ЗНАКА! Не зречетеся ж ви чогось святого для тисяч поколінь попередників ваших (для християн - імені Ісуса Христа, для українців - тризуба), якщо якийсь недоумок-чужинець очорнить його своїми діями та породить таким чином неприємні зв’язки (асоціації) у його сприйнятті? Наприклад, придумає хто сльозогінний газ "Ісус Христос" чи наркотик "Тризуб"...
Потрібно спершу РОЗУМНО РУЙНУВАТИ ЗБОЧЕНІ ЗВ’ЯЗКИ (асоціації). А - відтак - і ВИКОРИСТОВУВАТИ у правдивому їх значенні! Правдивому не для одиниць (які не ввібрали у своє сприйняття безглуздя), а (після проведеної роботи) всього народу!

Зустріч зі Щастям (з листування)

доросла жінка з душею маленької дівчинки 

щиро вірить в порожні слова

...наука життя не вдалась...

(хокку від Зоряниці В.)

Мандрівний Волхв:

доросла жінка з душею маленької дівчинки
щиро вірить в порожні слова
...наука життя ВДАЛАСЯ!..
(від Зоряниці В. та Мандрівного Волхва)

Пісня "Палають Гори, Палають Ліси..."

Це пісня на слова Януша Кондратовіча та музику Северина Краєвського у виконанні "Червоних гітар" з Польщі. Її можна сприймати не лише як звертання до коханої, але і як розмову з Богом. Що, зрештою, майже одне й те ж саме... :)

Палають Гори, палають Ліси у Передвечірньому Тумані...
Крутим схилом дня Сонце заходить...
Палають Гори, палають Ліси, але не для мене вже -
Не стає мені Листів (Вісток) Твоїх, Тепла Твоїх Слів.

Кинь поміж нас найширшу з Рік,
Найглибшу Течію, найдальший Берег,
Кинь поміж нас те, що в нас Погане -
А я й так відшукаю Тебе!

Палають Гори, палають Ліси, доки їх не загасять Сутінки...
Знову мине Ніч, знову мине День...
Палають Гори, палають Ліси, але не для мене вже -
Бракує мені Зізнань Твоїх, тиші Твого Сну.

Кинь поміж нас найдовший Рік,
Найпотаємніше Горе, найбезглуздішу Помилку,
Кинь поміж нас те, що в нас Погане -
А я й так відшукаю Тебе!

До слова...

Я би ще сказав: "...у доблесній меншості!"
Українська - для вибраних! Часом здається - життя би не пошкодував, аби дехто перестав говорити Святою Українською!..

Земля Предків (видиво)

Це видиво носив з собою ще з початку серпня минулого року. У серці... (Викладене письмово, під світлинами, - воно ось тут).

І оце недавно Велес дав доступитися до своєї Криниці та виплюснув саме ту пригорщу, до якої я так і не міг дотягнутися без Нього: можна сказати, Родова ватага волхвів Русі імені Орія Майбороди (що сучасною мовою звучить як: "Національна капела бандуристів України імені Георгія Майбороди," - Боже, як до невпізнання сильно нас уже відігнали від рідного слова!) своїми бандурами та басами перевертає душу... Жодного жіночого голосу!.. При всій любові до жіночого співу це - сила! ...Дух Січі, козаччини!..
І Шевченкове слово, що кличе до Життя, на борню за нього...

...

У зробленому - мої святині... Менше видимі...

Про пошук людей-кумирів :)

Галина: Ці думки (що в "Орії") співпвдають з моїми почуттями! Аж надто співпадають! У мене знову виникає питання: шановний Мандрівний Волхве, у Вашій статті в Народному оглядачі "Як розпізнати волхва?" Ви стверджуєте, що ніколи волхв не вкаже сам на себе. То як же тепер бути? Ви Волхв? Мені не тільки подобаються Ваші роздуми, я хотіла б спілкуватися з Вами! То хто Ви?

Мандрівний Волхв: Мила Галино,

не шукайте Собі людей-"кумирів"! :) Але коли без них - ну ніяк, то, бодай, беріть тимчасових :))) Пам’ятаймо, чиї ми внуки, тобто, в чому справжня опора для кожного!

У зв’язку з цим, що стосується духовного життя, то я би виділив, принаймні, дві речі: одна - зміст, друга - форма.

Орій: 1. Основи.

Орій - спадкоємець звичаїв і сприйняття світу своїх предків, які населяли землі сучасної України з прадавніх віків.

Орій - це і національність, і віра одночасно, бо це світогляд і спосіб життя, передача яких озвучується мовою наших предків.

Орій, перш за все, це вільна людина, внук рідних Богів, який зберіг пам’ять про це у своєму серці. У сприйнятті орія Боги не настільки кульгаві, немічні чи пришелепкуваті, щоб бути нездатними спілкуватися з ним без "посередників" з-поміж людей, що як гриби після дощу вигулькують то тут, то там довкола нього!.. Немає ніяких посередників між орієм та вічними, всюдисущими Богами. Нема! ...Не було і не буде!!! Тому орій не підставляє своєї шиї у духовне ярмо проводирів як чужих реліґій, так і тих, які хочуть відродити забуте їхніми батьками своє. Найголовніший зв’язок орія з Першоджерелом - безпосереднє поєднання з Ним, яке стається завдяки праці зі своїм "Я". Але це не єдиний спосіб єднання з Правдою.

Великоднє вітання братам-християнам

З Великоднем!
Нехай Христос - розіп’яті Світло, Шлях, Правда, Любов - воскресає в душі кожного з нас!
Хай воскресають Звичаї роду нашого та міцніє довкола СВОГО наша єдність!
Весни і Добра у кожне рідне серце! ;)
Любімося!

Жертва і жертвоприношення

Цей допис – за Ведами.

Згідно з ними Бог (Прабог, Усебог) є одночасно і Жертвопринесенням, і Жертвою, і Пожертвувачем. Хто це знає – той знає таємницю Вед! Але лише “знає”. Не більше...

Знавці Жертви здійснюють жертвоприношення відповідно до свого рівня усвідомлення.

Дехто бере участь у жертві різним Богам, інші ж приносять жертву (узливанням) на Вогні Всебога (Прабога).

Ними, окрім звичного нам вогню, запалено безліч інших жертовних вогнів:

• вогонь приборкання приймає як жертву слух і решту відчуттів,
• вогонь почуттів приймає звук та інші предмети відчуттів,
  

Нагадування НА ЩОДЕНЬ!

Серед прихильників психотерапевтичного напрямку "транзактний аналіз" поширена думка, що у БУДЬ-ЯКОМУ ЛЮДСЬКОМУ КОЛЕКТИВІ є дві межі: одна - нижче якої, друга - вище якої нема права проявляти себе. Інакше будете викинені за межі того колективу!

З огляду на це – прості запитання:

1. Що спалило Джордано Бруно?

1.1. Його любов до Істини

1.2. Його любов до людей

1.3. Його еґоїзм

1.4. Його непоступливість

1.5. Любов християнської церкви до нього

1.6. Любов християнської церкви до Істини

1.7. Усе перераховане

1.8. Інше

2. Чи змінився рух Сонця і Землі від того, що Джордано Бруно оприлюднив результати своїх спостережень?

3. Чи змінилося життя людей від того, що Джордано Бруно оприлюднив результати своїх спостережень?

4. Чи була можливість у Джордано Бруно (людини зі світоглядом Д.Бруно) уникнути спалення?

5. Яким є обраний Вами шлях?

…

Великдень

➪ (перехід до заголовків)

Для мене Великдень - це по-справжньому потужні стрімкі струмені Весни, які втягують у свій нестримний світлий, радісний вир мою душу. Це Велике Свято, яке святкує все: рослини, тварини і люди.

Час його святкування може позначати цифра (дата), а може й Жива Природа (ті почуття, які пробуджують її зміни у людині). У загальному, грубо, дата і почуття йдуть близько одне одного. Але у дрібницях можуть не співпадати. Не щороку в один і той же самий день (чи в одну й ту ж фазу місяця) однаково розквітло проявляє себе Весна. Відповідне до цього й сприйняття...

Що краще? Що точніше? Що ближче до Свята Богів і Душі́ - цифра чи природа?

За цифрою Великдень міг би бути у день весняного рівнодення. Чи у день повні після весняного рівнодення. Чи через один місячний місяць після весняного рівнодення, чи... Але все це черстві й холодні - мертві - визначальники Великодня.

По-справжньому живою і правдивою є мати-Природа, а його найближчими передвісниками - цвітіння дерев, поведінка птахів і звірів. І наше серце, наповнене стрімкими весняними поривами!

День святкування Великодня кожного року непомильно проголошується Вічними Волхвами - нашими Предками, проявленими в Деревах, Які Цвітуть (та ще деякими іншими проявами Живого). Громада може довірити "зчитування" та проголошення Дня Свята своїм відям приблизно за один-два тижні від Свята.

Святкування Природи! Казково-святковий її наряд на Великдень.

➪ (перехід до заголовків)

Про нижчих серед челяді - холопів і смердів

➪ (перехід до заголовків)

О, мій оманливий, чарівний прояве Умовної дійсності! І знову я лихий та вредний! ;)

Є таке Коло - коло челяді (у ньому - закупи, холопи, смерди). Так називали залежне населення Русі. Це люди, у жилах яких тече рабська кров, кров прислуговування, улесливості, меншовартості, зради, особистої вигоди, продажності.

Такі люди живуть і в наш час. Ви легко їх упізнаєте, коли запахне славою, владою чи грошима.

Це вони - холопи та смерди (нижчі з Кола челяді) - запопадливо будуть догоджати будь-кому сильнішому чи багатшому. І не чекайте від них відвертості!

Ні, вони не скажуть Вам правду, що видають книгу чужоземною мовою, керуючись передусім тим, що видана, наприклад, московитською, вона принесе багато більші прибутки, бо потенційно має у багато разів більшу кількість платоспроможних покупців, які ту мову розуміють. Вони, раби грошей, скажуть вам, що більшій кількості людей хочуть донести світло Істини.

Руські новотвори слів або їхніх значень від Мандрівного Волхва

➪ (перехід до заголовків)

Заувага до фахівців з мови:

цей словник не претендує на всенародну підтримку вжитих слів.

Просто, поки більшість чухає потилиці чи ковтає нам підсунуте

чужинцями, у цей спосіб вивільняє з ярма їхніх знаків... ;)

Прохання додавати нове у "Коментарях".

Я вноситиму запропоноване вами до цього словника зі скеруваннями на словотворця!

Чужомовно-руський словник:

Наші вітання

Загальнопоширеним зараз є привітання:

- Слава рідним Богам!
- Слава навіки!

Кожен може відпитати стежку, якою воно прийшло у сьогоднішній наш день. Зрозуміло, і природньо, що це стежка боротьби. Таке привітання теж є природнім для кола дужів, яким, за прадавнім звичаєм бажали слави. Адже Слава - це Богиня військової перемоги, мисливської удачі. Годиться воно й для почестей Перуна.
А для більшості (поза колом витязів), як на мене, природнішим є:

- Шана (почесть) рідним Богам!
- Шана навіки!

Те ж саме стосується й слова "Славлення"... Пошанування рідних Богів. Почесті... І в тому є глибокий духовний зміст...

➪ (перехід до заголовків)

Звичаєві вітання

Наші звитяжці в Українській Повстанській армії віталися:

- Слава Україні!
- Героям слава!

Зберігаючи зміст і змінивши вигляд на цілковито наш, без слів чужоземного походження, воно могло би виглядати так:

- Слава Україні!
- Звитяжцям слава!

Коли повертати ще й історичну правду, то й іще більше:

- Слава Русі!
- Звитяжцям слава!

Чи маємо ми право на таке повернення свого, рідного? Ви як вважаєте?
Принаймні ми так могли би вітатися поміж своїх!   ~   ;-c)

➪ (перехід до заголовків)

Зображення козака, що підморгує, клавіатурою комп’ютера

Оце сьогодні прийшло мені особисте повідомлення від Кости Корчевого з таким значком:

~;-o)

Чи сам він його винайшов, чи якою іншою стежкою воно до нього придибало - сказати не можу. А я взяв та й додав вуса, підправив співвідношення між частинами черепа - і маємо ще одного, ось такого козака, що підморгує:

~(   ;-c)

Наше, руське, з натяками на часи Святослава Хороброго, зображення!
Добре, коли є плече побратима! ~ ;-c)
Були! Є! І будемо!  ~  ;-c)

➪ (перехід до заголовків)

"Відь" і "відьма"

(Дане оприлюднення не має історичних писемних підтверджень

 і є лише моїм відтворенням з того, що збереглося)

"Відь" і "відьма" - слова однакового значення для позначення осіб, відповідно, чоловічої та жіночої статі, які несли і передавали в нові покоління правічні духовні Знання й Звичаї роду нашого. Походить від слова "відати" (у розумінні: "знати", "володіти знаннями").
До наших часів дійшло лише слово "відьма", яке зрадники світогляду Предків обернули у лиховісне з метою відсахнути від берегинь рідного їхніх нащадків.

Слово "відь" - відтворене з "відьма".

До кола відів (розрізняю родові кола челяді, дужів, господарів) належали волхви, чарівники, знахарі, обрядодії, жерці та їм подібні.

➪ (перехід до заголовків)

Життя. Цінності. Шлях.

➪ (перехід до заголовків)

Давайте домовимося, що я (коли писав ці рядки) та кожен, хто їх читає, перебуваємо у стані Умовної дійсності. Умовної - лише за назвою і справжньої для кожного з нас, хто зайнятий згаданими вище діями. Тож увесь розгляд та сприйняття буття в інших станах свідомості (наскільки це можна собі дозволити) сприйматимемо саме з цього поля. З поля УМОВНОЇ чи ВІДНОСНОЇ дійсності. Прошу про це пам’ятати! ;)

Про що мова?	Примарне	Умовне	Справжнє
Загальні зауваги (спрощено)	У цьому стані свідомості - стані сну - людина дуже слабо керує змінами "довкілля" сновидіння. І з позицій інших станів його можна назвати оманливим. Але він справжній, дійсний для того, хто спить. (У сновиди вовк, що сниться, викликає всі фізіологічні прояви страху в тілі, які видно для спостерігача, що сидить біля його ліжка. Проте всі прояви страху щойно баченого вовка зникають або не стосуються того, хто прокинувся чи спостерігає за сновидою).	Це звичайний стан свідомості (стан пильнування), у якому ми усвідомлюємо себе як людей. Цей стан, крізь призму Омани, сприймає як дійсні світ, що нас оточує, та його Творця - Сварога, який проявляє себе (залежно від ситуації) як той чи інший Бог.	Стан, з позицій якого не існує ніяких інших станів як справжніх. Існує лише Бог (Прабог). Якби можна було говорити про щось інше, то все воно було би сном чи грою Омани. Такими ж оманами є й усі явища цих "інших станів" та всі їхні цінності (здоров’я, тривалість життя, влада, багатства тощо).

Про рідних Богів, Волхвів, світогляд Предків та інше Життя Пралісу...

➪ (перехід до заголовків)


"Сам не без гріха"   ~(   ;-c)

(Мандрівний Волхв)

Якось у Величезному Українському Пралісі, серед Зими, коли ВЕДмеді дружно залягли у свою зимову сплячку, заметушилися Звірі, що, буцім, не стало перших. Не всі, звичайно, а Зубатіші заметушилися. З-поміж них відразу ж виділилися Провідники, які очолили Новий Народний Рух Відродження Прадавніх Звичаїв Пралісу. Створили свої Школи, майже всі нарекли себе високими званнями. Водночас появився з десяток Верховних Ведмедів окремих Лісочків. Проворніші й далекоглядніші нарекли себе Верховними Ведмедями ВСЬОГО Пралісу (на один Праліс було їх декілька). Віднайшовся навіть і Першоведмідь та Відаюча Мати Роду Ведмежого (обоє з-поміж лисиць, здається). Ще через якийсь час дався чути Верховний Ведмідь Галактики і декілька Верховних Ведмедів Усесвіту... 

Не могли, звичайно, (коли вже покласти лапу на серце) їхні очі бачити ВЕДмедя у власних віддзеркаленнях у Лісових Калюжах. Ба, навіть і за своїм світоглядом та способом життя дуже мало хто з цих, був ВЕД МЕДу відєм чи відьмою...  Ті, що були, (а таки були - і не так уже й мало!) то десь там, серед простішого Звіра... Але кому до того яке діло? ;) Хто буде вивчати психологію та якісь там "життєві сценарії" Верховних, які, буцім, закладаються ще з дитинства значимим оточенням?! Для обивателя важливе видиме, зовнішнє!

Тож Новоспечені стрімголов кинулися роздавати свої ведмежі послуги іншим. Робота, як то кажуть, закипіла...