Питання Божих раба і внука

Не треба бути По-верхах-хапайком у сприйнятті стосунку людини з Богом. Усе залежить від характеру, стану душі побратима. Коли вона козацька, то ...козацька! Християнське "раб Божий" сприймається нею як той, хто цілковито виконує волю Божу, відмовившися від панування власної плоті над собою. За суттю рівне внукові Божому, в якому проявляється його Всюдисущий Дід, але сказане іншими словами...
Біда не в глибинному змісті: відомо багато християн, які мали більше тої вольної волі, ніж хтось із сучасних рідновірів! Біда у тому, що чужоземна форма освячує своє, для роду нашого - чуже, топчучи зневагою материнське!
І ще одне... Знищує Звичай не стільки чиєсь учення саме по собі, як його носії - служителі бізнес-структур! Будьте певні, і наші "посередники_між_Богом_і_людиною_за_вашу_плату", переведуть глибокий духовний зміст у забавну виставу!

Про Духовність

Часто чую напади на християн, звинувачення їх в усіх бідах роду нашого...
А ти, брате рідновіре, чи можеш щиро назвати себе найвищим проявом духовності свого роду, ствердити, що ти - вершина, світоч з-поміж усіх предків твоїх, які жили протягом цієї півтисячі-тисячі років і були християнами?.. Ні мати твоя, ні батько, ані діди-прадіди - ніхто-ніхто не був таким високодуховним, як ти?!..
Потрібно розрізняти ці речі: віра, світогляд і духовність... А також християнство як бізнес і Християнство як пошук Себе... Останній наверне до Єдиного у множині власних проявів.
Битва за Честь це змагання лише з самим Собою!..