(Мандрівний Волхв)
Якось у Величезному Українському Пралісі, серед Зими, коли ВЕДмеді дружно залягли у свою зимову сплячку, заметушилися Звірі, що, буцім, не стало перших. Не всі, звичайно, а Зубатіші заметушилися. З-поміж них відразу ж виділилися Провідники, які очолили Новий Народний Рух Відродження Прадавніх Звичаїв Пралісу. Створили свої Школи, майже всі нарекли себе високими званнями. Водночас появився з десяток Верховних Ведмедів окремих Лісочків. Проворніші й далекоглядніші нарекли себе Верховними Ведмедями ВСЬОГО Пралісу (на один Праліс було їх декілька). Віднайшовся навіть і Першоведмідь та Відаюча Мати Роду Ведмежого (обоє з-поміж лисиць, здається). Ще через якийсь час дався чути Верховний Ведмідь Галактики і декілька Верховних Ведмедів Усесвіту...
Не могли, звичайно, (коли вже покласти лапу на серце) їхні очі бачити ВЕДмедя у власних віддзеркаленнях у Лісових Калюжах. Ба, навіть і за своїм світоглядом та способом життя дуже мало хто з цих, був ВЕД МЕДу відєм чи відьмою... Ті, що були, (а таки були - і не так уже й мало!) то десь там, серед простішого Звіра... Але кому до того яке діло? ;) Хто буде вивчати психологію та якісь там "життєві сценарії" Верховних, які, буцім, закладаються ще з дитинства значимим оточенням?! Для обивателя важливе видиме, зовнішнє!
Тож Новоспечені стрімголов кинулися роздавати свої ведмежі послуги іншим. Робота, як то кажуть, закипіла...
