सवकर्मसंन्यासपुर्वकादात्मज्ञानात्
Знання власної Душі розчищає шлях
відмові від обов’язкових зовнішніх обрядів.
(Святі Писання)
Дивлюся на світлини понівечених кумирів Богів. Кожен рік приносить усе нові й нові жертви... Хортиця - 5111-ий, Маліївці - 5112-ий, Старокиївська Гора - цей, 5113-ий, рік Доби Лихоліття... Лише наївний міг не чекати подібного... Справа була за часом...
Маю тепер два запитання:
1. Що доброго чи поганого у скоєному?
Як на мене, добро проглядає з того, що:
- недалекоглядні-від-чужого таки піймалися, щоб ще раз показати свою "любов" і своє обличчя всьому світові;
- вчинене ще більше згуртує наполегливих та переконаних (а ці риси мають привабливий вплив) - і на місці спиляного постануть сотні нових; до громад приєднаються нові люди - противники глуму над людськими цінностями!
- новопосталі кумири ще більше розлютять і без того нестійкий "розум" слуг чужого і ті ще більше покажуть і без того відоме своє обличчя, заохочуючи гуртуватися та проявляти наполегливість і без того затятих своїх супротивників...
- волхви перестануть займатися справами дужів і у доступний лише їм спосіб "прочистять" душі "кривдників" звичаю роду...
Погане ж - у святотатстві, нетерпимості, запроданстві...
З огляду на це - запитання друге:
