Зірвибуря:
Я думаю, що тобі має бути неприємна правда, про яку я пишу, і ти образився? Волхви не повинні ображатися... волхви не повинні кудись поспішати. А те, що я тобі написав - чиста правда, яку познав я в спілкуванні з тисячами людей на агітточці за чотири останніх роки... в реальних сварках очі в очі та дружніх розмовах з шукачами істини, у справжньому житті.Чи доводилося тобі розмовляти в реалі про ВІРУ з людьми, в яких мізки загаджені чи христосівцями, чи сатаністами, чи крішнаїтами, чи ще якимись покидьками?Чи зміг би лякати п'яних вуличних гопників одним поглядом?І чи знайшовся би на тебе реальний піп, який би лякав тобою своїх прихожан та об'являв тебе чаклуном?На мене знайшовся ще два роки тому, а потім ще один... То є мені про що згадати - і про добре, і про зле...Та чи почую я колись про справжні справи "Мандрівного Волхва"?
Мандрівний Волхв:
Ти правий, брате, що волхви не повинні ображатися. Я б навіть тебе трохи підправив: волхви не вміють ображатися... Через їхнє розуміння світу їм це не властиве... Тому почувайся вільно у висловленні своїх думок...Щодо одного з інших твоїх запитань... Бач... я не маю людей за покидьків. Навіть тих, хто в очах усіх упав на самісіньке дно. Можу бачити лише оману малої дитини, яка капризує, брикається... Якщо заглянути їй у душу, то можна побачити, що вона ...права́. Так, брате, ПРАВА́! Права́ по-своєму... Не вовчиця ж її родила, і вона прагне того ж, що й ко́жне людське серце... Але свого часу не доотримала бажаного у тій мірі, в якій хотіла, чи в тому середовищі, у яке її послав Прабатько Сварог. Волхв не може цього не розуміти. І стосунок у нього зі згаданими тобою не той, що у ду́жа (воя)... Ти за природою козак, воїн. І, очевидно, не в усьому сприймаєш світ однаково з волхвами... Що й не обов’язково. Аби кожен виконував гідно "вручене" йому його природою...
Немає коментарів:
Дописати коментар