Про великі (святкові, Велико́дні) дні року

Свято - це не проміжок часу. Це стан душі! Великий Холодний Камінь (Місяць, що кружляє довкола Землі) своїм рухом здебільшого позначає проміжки, а не свята! На противагу йому Живе - Природа - "відчуває" та дарує Радість...

Коли святкувати Великдень? Коли Зелені Свята, Різдво, Новоліття тощо?
Відповіді на це давно відомі. Потрібно лише "протерти пилюгу" на Книзі Властивої Кожному Мудрості :)
Якось, пару років тому, учитель, спостерігаючи мою сам’яму в Колі Часу, підвів мене до спільного розмірковування над ЗНАЧЕННЯМ СЛОВА "ВЕЛИКИЙ" і, відповідно, РОЗУМІННЯ ВЕЛИКИХ (значимих) ДНІВ (чи коротких проміжків) року.
За значенням ВЕЛИКИМИ дні можуть бути в різних площинах. З-поміж інших - це:

• і тривалість дня, 
• і значимість його з огляду на певні події життя роду, 
• і особисте сприйняття прояву Природи в цю пору.

Зараз огляну лише останнє.

У нашому спілкуванні (і пізніших спілкуваннях з іншими людьми) великим (значимим) погоджуються називати подане нижче.

• Перші по-справжньому весняно-сонячні дні, коли лише стрімке наростання їх тривалості каже про пробудження Природи. Довкола ще лежать глибокі сніги, але "здирання" сонця набагато вище в небо говорить про недалеке (в майбутньому) зникнення зимової омани... Весна лише прокидається. Очі її заплющені, але Вона вже подала перший нечіткий Звук і зробила перший сонний Порух у Ліжку Природи... 
• Весна прокинулася. Але ще навіть не потягнулася в Ліжку і не встала з Нього. Це перші вербові котики, проталини снігу довкола стовбурів дерев. І, звичайно ж, - і обов’язково!!! - радісне весняне сонце у синьому небі! 
• Потягування Весни. Перші дзвінкі весняні струмочки, поява зачатків бруньок, підсніжників. І - знову ж! - радісне весняне сонце ще вище у весняному небі! 
• Весна встає з Ліжка. Сніги зійшли, перша зелена трава. Дрібні натяки на зелені листочки і диво-чари "снігу" на деревах - цвітіння вишень, черешень, абрикосів, яблунь, груш... 
• Розпал росту. Зелене, не поцятковане ще комахами листя; луги, поля у зелених травах... 
• Досягнення вершини росту. Листя, тра́ви сягнули найбільших своїх розмірів... 
• Надовші дні в році, "зникнення" ночей у наших широтах, північніше широти Коломиї... 
• Найтепліші дні, цвітіння лип, достигання хлібів у полях... 
• Бабине літо. 
• Золота Осінь, коли Вона за пару днів "переодягає" довкілля у жовто-багряні шати. 
• Листопад... Го́ри опалого листя під ногами. 
• Перший сліпучо-білий сніг, кружляння сніжинок у танці Заметілі... 
• Великі сніги та люті морози, заспане сонце, якому ліньки підніматися хоч трохи в небо...
• Будь-яка ніч року, коли видно, як величезна діжа повні сходить над обрієм...
• Залита світлом повні ніч...
• Несамовита злива.
• Заметіль.
• Густий-прегустий туман.
• Дні вирівнювання тривалості дня й ночі (осінній - сумний дещо, тому й, очевидно, не зберіг ознак свята), дні крайніх їх значень... 

Більшість з цього справді значиме для людини. Його неможливо не помітити, оминути. На відміну від "позначок" обертів "мертвого" Місяця, який намотує кола довкола Землі... Правічний Волхв - Природа - чітко позначає річні (у тому числі й Великі Свята) тим своїм дітям, які хочуть знати, коли їх святкувати...
Тож, намагаючись продовжити звичаї Роду і заглядаючи час од часу до спотворених чужинським переписів книг, все ж, утім, глибше "заглядаймо" у свою Душу, яка чи не єдино, коли заговорив усередині Голос Сварога, є ніким не спотвореним Записом Далеких Предків!
Слава їм і шана!

Шана, також, Одвічним Волхвам, що й у наші дні, як і колись, продовжують дбати про дітей своїх оріїв!