вівторок, 20 листопада 2012 р.

Листування із Зірвибурею. Про ставлення до ворожого

Зірвибуря:
Я думаю, що тобі має бути неприємна правда, про яку я пишу, і ти образився? Волхви не повинні ображатися... волхви не повинні кудись поспішати. А те, що я тобі написав - чиста правда, яку познав я в спілкуванні з тисячами людей на агітточці за чотири останніх роки... в реальних сварках очі в очі та дружніх розмовах з шукачами істини, у справжньому житті.
Чи доводилося тобі розмовляти в реалі про ВІРУ з людьми, в яких мізки загаджені чи христосівцями, чи сатаністами, чи крішнаїтами, чи ще якимись покидьками? 
Чи зміг би лякати п'яних вуличних гопників одним поглядом?
І чи знайшовся би на тебе реальний піп, який би лякав тобою своїх прихожан та об'являв тебе чаклуном?
На мене знайшовся ще два роки тому, а потім ще один... То є мені про що згадати - і про добре, і про зле...
Та чи почую я колись про справжні справи "Мандрівного Волхва"?
Мандрівний Волхв:
Ти правий, брате, що волхви не повинні ображатися. Я б навіть тебе трохи підправив: волхви не вміють ображатися... Через їхнє розуміння світу їм це не властиве... Тому почувайся вільно у висловленні своїх думок...
Щодо одного з інших твоїх запитань... Бач... я не маю людей за покидьків. Навіть тих, хто в очах усіх упав на самісіньке дно. Можу бачити лише оману малої дитини, яка капризує, брикається... Якщо заглянути їй у душу, то можна побачити, що вона ...права́. Так, брате, ПРАВА́! Права́ по-своєму... Не вовчиця ж її родила, і вона прагне того ж, що й ко́жне людське серце... Але свого часу не доотримала бажаного у тій мірі, в якій хотіла, чи в тому середовищі, у яке її послав Прабатько Сварог. Волхв не може цього не розуміти. І стосунок у нього зі згаданими тобою не той, що у ду́жа (воя)... Ти за природою козак, воїн. І, очевидно, не в усьому сприймаєш світ однаково з волхвами... Що й не обов’язково. Аби кожен виконував гідно "вручене" йому його природою...

Немає коментарів:

Дописати коментар