Українське чаклунство

➪ (перехід до заголовків)

Погляд з лісу

Коли мета - бізнес, тоді чекай ліктя під бік. Передусім - від своїх.
Здогадуєтеся чому?
Коли мета - просвіта, звільнення, чекай підтримки. Від своїх, від однодумців.
Нема що ділити...

Убий у собі раба! Чи жебрака! (Наші Славлення)

Від того, що відпустиш бороду чи вдягнеш вишите вбрання волхвом не станеш. Враховуючи навіть те, що кожен з нас — потенційний волхв. Бо не лише нащадками Богів ми є, а й маємо про це пам’ять! Тим то й відрізняємося від інших, "безбатьченків".

Листування зі мною

Цей варіант для мене найприйнятніший.
Дописи в коментарях до цієї сторінки можна залишати й анонімно.
Але бажано залишати свої координати! ;)

(Повернутися на сторінку "Зв’язок")

Про Мандрівного Волхва або ...У КОЖНОМУ дрімає ВОЛХВ!

З розмови з дівчиною у скайпі:
- Доброго дня, Волхве! Я бачила ваш фільм і хотіла би зустрітися з людиною, яка творить такі речі. Де ви живете?
- Я мандрівний. Живу в Дорозі. У степу, лісі, горах...
- А де ваш будинок?
- Мій дім за моїми плечима. Ношу з собою. Простелю степ, кулак під голову, небом укрився - і що тої ночі? В негоду можна й у наметі. Щоб не відвикати! :)
- Я не про дім, а про будинок.
- Будинку в мене, як такого, немає.
- А чому?
- Щоб носити й передавати Вчення він не потрібен.
- А де ви творите?
- На ноутбуці.
- А чи можна з вами побачитися?
- Звичайно.
- То що, примандруєте до мене?

Мандрівний Волхв

Мандрівний Волхв - один із тих, хто пам'ятає себе на Прадавньому Дереві роду нашого. Він мандрує у часі і крізь товщу тисячоліть прийшов і в наші дні.
Коли кожен з нас, оріїв, прислухається щиро до свого серця - то відчує, що теж десь (у значній мірі) є тим же Мандрівним Волхвом...

Зі слів мого вчителя (світлина справа).

➪ (перехід до заголовків)

Власні видива

"Світанок Сварога" завершено і завантажено на сайт у День соборності українських земель.

Але поки ще їх збереш докупи, хотілося би зібрати наш рід! Без останнього не зробити першого!
Не варто лише цю справу затягувати надовго! ;)
То ж прославимо наших Богів своїми вчинками!

➪ (перехід до заголовків)

Місіонер і його супутник

Якось я зі своїм знайомим - керівником однієї з українських громад рідновірів - мандрував Медоборами. Люди привітно кидали погляди на наші вишиванки і радісно віталися: "Слава Ісусу Христу!"
Мій знайомий у відповідь брався навертати їх на Шлях Істини, а мені згадувався випадок зі "Стародавнього Патерика", коли монах-учитель зі своїм учнем прийшли до монастиря. Там їх впросили скуштувати трохи їжі на дорогу.