Цінності

Життя і здоров’я - найбільші цінності людини. Але ще більшою цінністю завжди була свобода... тобто, те, що є запорукою життя і "здоров’я" не однієї окремої особистості, а цілого роду...
Лише у цьому світлі можуть оцінюватися розмови про кровопролиття...

Майдани і метання розуму

Чомусь на тлі подій Майдану спливла у пам’яті праця Сатпрема "Шрі Ауробіндо або Бавлянки розуму"...

"Він [Шрі Ауробіндо, індійський рідновір] заснував екстремістську партію і склав національну програму дій - бойкот англійських товарів, бойкот англійських судів, бойкот англійських шкіл і університів. Він став директором першого "Національного коледжу" в Калькутті і створив стільки заворушень, що менш ніж через рік був виданий ордер на його арешт..."

Через якийсь час, коли він вибрався на стежку духовності, йому відкрилися ще й інші бачення того ж самого світу. Зміни свідомості проглядають у нових його промовах:

"Спробуйте усвідомити ту силу всередині вас, - казав він націоналістичним бойовикам, - спробуйте вивести її наперед так, що все, що ви робите, зможе стати не вашими власними вчинками, а роботою цієї Істини всередині вас.. Тому що вона - не ви, вона - Щось усередині вас. Що можуть всі ці суди, що можуть всі сили світу заподіяти Тому, що знаходиться всередині вас, яке Безсмертне, яке Ненароджене і яке Не Гине, яке меч не може пронизати, яке вогонь не може спалити?.. Його неможливо ні кинути до в'язниці, ні відправити на шибеницю. Чи є що-небудь у світі, чого ви могли би боятися, коли ви усвідомлюєте, Хто в вас?"

Революція

Як на мене, боротьба за незалежність і людську гідність починається не з рівня зміни президентів і урядів. Негідників потрібно усовувати! Безперечно! Але починається вона на рівні особистості. У нашій державі громадяни давно погодилися на режим, коли спущене зверху ковтається без пережовування. Рідко хто насмілюється все ж ретельно перетерти зубами підсунуте і, коли щось не те, то блюнути. А таких тут же виводять з-за "столу"!.. Не буде чинний Президент - буде інший, але без зміни себе́ все залишиться тим же: люди й далі ковтатимуть свою незгоду, але вже від іншого. Вибудована споруда існує століттями.^1* Від часів зруйнування Запорізької Січі...

Тож не треба чекати, щоб Президе́нт почав поважати людей! Всього-на-всього потрібно само́му бути гідним поваги до себе! Ко́жному!

Найбільше повстання - повстати проти того раба, який оселився в душі людини. А прояв одужання - заступитися за скривджену на вулиці дівчину, дитину; привести до тями свого керівника чи міліціонера, коли вони силкуються змусити вас проковтнути підготовлений вам непотріб... Революція - це в першу чергу "пережовування" і, коли потрібно, - "блювання". Це відродження у собі́ чеснот козака, відродження почуття власної гідності, мужності та відваги боротися за людяність у ставленні до себе й інших за будь-яких обставин! Без винятку ні для кого! Лише за таких умов на вершині народної влади опиниться гідна поваги людина. Чи, можливо, й негідник, але якому буде зась вдаватися до негідних учинків!
Справжні революції починаються зі змін власної особистості!

_________________

1*  Пригадуєте, понад півтора століття тому, в комедії "Сон" Тараса Шевченка:

Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого... та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака;
Та меншого в пузо —
Аж загуло!.. А той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й давай місити
Недобитків православних,
А ті голосити;
Та верещать; та як ревнуть:
«Гуля наш батюшка, гуля!
Ура!.. ура!.. ура! а-а-а...»

Свобода і шлях до неї

Поки велася мова за влиття до Європейського Союзу, я мовчав. Я за незалежність, за свободу (мокша, мукті) як мету життя (згідно з Ведами). Свободу як внутрішню, так і зовнішню. Я за відновлення стану цілісності, стану ладу з самим Собою та з іншими у роді нашому. А іноземці хай приєднуються до нас та наших цінностей, якщо так їм легше... Міг би підтримати це як засіб відділення від впливу Московії, але лише як засіб, який не змінить скерування на власну самобутність! Це моє бачення і воно не таке вже й важливе для розголошення...

Але коли вже зачепили нашу особисту й родову незалежність, коли пролили кров молоді - мовчати не можна! Голос особистої Честі та Гідності має прорвати у кожного перешкоди на шляху до мети людського життя. І не лише на рівні особистому, а й на рівні роду як єдиного цілого! Проте свобода будь-яка, зокрема й роду, починається з особистих свободи й цілісності, іншими словами, з незалежностей тілесної, настроєвої, розумової, духовної та їх належного поєднання! Й у цьому вбачаю головну щоденну роботу кожного, яка має згуртувати всіх, хто продовжуючи священні звичаї волелюбних предків наших вийшли сьогодні на Майдани!

Слова "мовитва", "мови́тися"

З цим словом те ж саме, що і з перекладом з москвинської їх слова «этажерка». Для правильного перекладу варто заглядати - щонайменше - у походження слова. Щоб не було ще одного відповідника «етажерки» у рідній мові.

Ось частина витягу з «Етимологічного словника» щодо "молити":

Наше слово, як на мене, мало би походити від наших «мо́вити, промовляти, розмовляти (з Богом)», а не від москвинських «молвить, молва, промолвить», звідки, вірогідно, й появилася «молитва». Оскільки більшість слів закріплювала християнська церква, яка послуговувалася чужинськими світоглядом і мовою та мала завдання винищити звичаєве, то й зробили відбиток з цілком зрозумілого москвинського «молитва». У той час, коли руською це «мовитва». Як і «мови́тися», «мови́ти Бога (Богів)».

Орієві

Мені все одно як, мені потрібно тебе пробудити!

1. Виклик		2. Милосердя
1.1 Я зайшов на цей листок, щоб кинути тобі виклик. Якщо ти поляк, москвин, жид чи якого іншого роду – то у тебе все добре і на цьому слові ми можемо з тобою розкланятися. Якщо ж ти орій, то саме до тебе я і звертаюся. Я хочу зробити тобі виклик. Змішати з землею, принизити… але збаламутити, змусити тебе прокинутися і повстати. …Якщо зможеш. Тож…		2.1 Це теж для тебе, але вже після прийнятого Виклику! …Звичайно, за умови, якщо ти роду нашого і гордий тим, якщо шануєш його звичаї, своїх батьків далеких і близьких, любиш рідний край і хочеш передати від своїх попередників своїм нащадкам усе найкраще, що тобі перейшло чи вдалося зібрати… Тож…
1.2 Якщо ти начитався всіляких книг про духовне, змінив не одного духівника чи Вчителя (і це стало твоїм способом життя), але, при цьому всьому, не ворухнув і пальцем, щоб бодай на крок у тому просунутися, то нам з тобою не зустрітися! Неволя не братається з волею і робить усе, щоб сама себе продовжувати навіть через замилювання власних очей!.. Не побачимося!		2.2 Якщо ти начитався всіляких книг про духовне, змінив не одного духівника чи Вчителя (і це вже навіть стало твоїм способом життя), якщо намагався себе змінити, але у тебе нічого не виходило і не виходить, якщо ти вже не раз падав і немає більше сил підвестися, то я прошу твого дозволу дати мені можливість долати цей наш спільний Шлях разом!
1.3 Якщо ти займаєшся самообманом – вдаєш, що щось ніби й хочеш, але вперто не дивишся далі власного носа (при збереженій можливості таки дивитися далі) – то я не заважатиму такому твоєму довічному вправлянню!		2.3 Якщо ти навіть займаєшся самообманом, занепадаєш духом, але не полишаєш надії піднятися, шукаєш хай соломинку, щоб за неї вхопитися – ти мій побратим у біді і я буду бороти її разом з тобою!
1.4 …Якщо ти віриш, що світом заправляє лише декілька заможних родин, то ця казка саме для тебе. Можеш нічого не думати, розслабитися і не вживати ніяких заходів, щоб змінити життя власне і свого роду. У тебе точно немає ніяких можливостей! І не пробуй! Нічого у тебе не вийде! Не гай свого часу і вдячно, як собака своєму господареві, дякуй тим кільком твоїм самоствореним «божкам» за миску помий біля твоєї собачої буди!		2.4 …Якщо ти віриш, що світом заправляє лише декілька заможних родин, що ти лише гвинтик у їхній машині і ніщо цього вже не може змінити; коли ти – знесилений боротьбою – починаєш теж вірити у цю, створену ними для тебе казку, коли ти – знесилений боротьбою – готовий впасти, розслабитися і не вживати ніяких заходів, щоб змінити життя власне і свого роду на краще і вдячно, як собака своєму господареві, готовий дякувати тим кільком самоствореним «божкам» за миску налитих тобі помий, то знай, що (коли захочеш, то) знайдеться ще поміж нас кому допомогти тобі те виблювати і знайти приховану Дідами й Богами Шаблю!
1.5 …Якщо ти сидиш на ворожому гачку і справно віддаєш зароблені грошенята за викурений дурман, випиту отруту (алкоголь), від якої тобі нема сили відкараскатися, то навіть і не сіпайся щось змінювати: гачок надійний, перевірений століттями – не вирватися! Можеш теж спокійно допивати доживати своє життя із собі подібними. Ти маєш досвід тих невдах, які потратили роки на марні спроби звільнитися. Нічого й у тебе не вийде! Не гай часу даремно – насолоджуйся отриманим!		2.5 …Якщо ти сидиш на ворожому гачку і справно віддаєш зароблені грошенята за викурений дурман, випиту отруту (алкоголь), від якої тобі нема сили відкараскатися, – ти (коли сильно захочеш) все одно не поповниш ряди тих невдах, які падають один за одним у чужинців. Бо Ти – нащадок Богів, у тебе задрімала приспана ворогами сила Лева, який виховувався у стаді свиней! Настав час прокинутися і я буду одним з перших, хто вітатиме тебе з Новим Твоїм Днем і сходом Твого Сонця!
1.6 Сьогодні мене менше цікавить – безбожником, сповідником рідного чи чужого світогляду ти є. Мені важливо, щоб ти був роду нашого. І якщо тобі потрібно, щоб хтось тебе вів, «відспівував» літургію, збирав на славлення чи зібрання для пошановування Всюдисущого – то туди тобі й дорога! Той же самий, попередній гачок, тільки інша наживка! Тобі не потрібно змінювати себе, зміцнювати силу волі, ставати дужчим, розумнішим, витривалішим – тебе присплять і заспокоять лукаві такими ж своїми проповідями!..		2.6 Сьогодні мене справді цікавить – безбожником, сповідником рідного чи чужого світогляду ти є. І мені важливо, щоб ти був роду нашого. Бо якщо тобі потрібно, щоб хтось тебе постійно вів, «відспівував» літургію, збирав на славлення чи зібрання для пошановування Всюдисущого – то це насадить тебе ще на один гачок поневолення. Поневолення душі твоєї! Тобі потрібно наполегливо змінювати себе, зміцнювати силу волі, ставати дужчим, розумнішим, витривалішим. І це дається не кимось збоку, а тим твоїм Внутрішнім Борцем, якого живить сила наших Предків, що передається через пошановування рідних Звичаїв. Побратимом саме такого я і намагатимуся стати!
1.7 Якщо… 1.8 Якщо…  1.9 Якщо…		2.7 Якщо… 2.8 Якщо…  2.9 Якщо…
1.108 Якщо ж ніщо зі згаданого тебе не стосується і ти твердо й послідовно рухаєшся до чітко бачених тобою цілей (хай навіть не завжди у тебе виходить належним чином, хай падаєш, але піднімаєшся, скільки можеш), то ми з тобою на одній Дорозі! Я прошу тебе трохи почекати, щоб я міг наздогнати і щоб далі ми долали наш Шлях разом! Я хочу тебе обняти і побрататися з тобою! Якщо ти втомився від марного життя і хочеш змінити себе та світ довкола себе, то я протягаю тобі руку своєї дружби! Ти мені надзвичайно дорогий!		2.108 Якщо ти замучений хворобами, втомився чи не маєш сил боротися з цим жорстоким світом, який тебе оточує, то я підставляю тобі своє плече. Якщо тебе покинули найближчі, ніхто не розуміє і не хоче розуміти – то є, принаймні, один, кому ти можеш відкрити своє серце… Якщо ти збився зі шляху, не бачиш жодної стежки для руху далі, то я поділюся з тобою своєю картою… Бо ми з тобою одного роду, два сусідні листочки на одній і тій же самій Гілці його Дерева. Нас живлять одні й ті ж самі Корені, над нами одне й те ж саме Небо та одне й те ж саме Сонце!

І не має значення хто ти, спиш чи ні, – з глибин віків Голос Предків наших іде будити як мою, так і твою Душу, брате!

Братові орію

Мені все одно як! Мені потрібно тебе пробудити!

1. Викликом:		2. Милосердям:
Я зайшов сюди, щоб кинути тобі виклик. Якщо ти москвин, жид, поляк чи якого іншого роду – то у тебе все добре і на цьому реченні ми можемо з тобою розкланятися. Якщо ж ти русин, то саме до тебе я і звертаюся. Я хочу зробити тобі виклик. Змішати з землею, принизити… але збаламутити, змусити тебе прокинутися і повстати. …Якщо зможеш. Тож…		Це теж для тебе, але вже після прийнятого Виклику! …Звичайно, якщо ти роду нашого і гордий тим, якщо шануєш його звичаї, своїх батьків (далеких і близьких), любиш рідний край і хочеш передати від своїх попередників своїм нащадкам усе найкраще, що тобі вдалося зібрати… Тож…
Якщо ти начитався всіляких книг про духовне, змінив не одного духівника чи гуру (і це стало твоїм способом життя), але, при цьому всьому, не ворухнув і пальцем, щоб бодай на крок у тому просунутися, то нам з тобою не зустрітися! Неволя не братається з волею і робить усе, щоб сама себе продовжувати навіть через замилювання власних очей!.. Не побачимося!		Якщо ти начитався всіляких книг про духовне, змінив не одного духівника чи гуру (і це вже навіть стало твоїм способом життя), якщо намагався себе змінити, але у тебе нічого не виходило і не виходить, якщо ти вже не раз падав і немає більше сил підвестися, то я буду долати цей наш спільний Шлях разом!
Якщо ти займаєшся самообманом – вдаєш, що ніби щось і хочеш, але вперто не дивишся далі власного носа (при збереженій можливості таки дивитися далі) – то я не заважатиму такому твоєму довічному вправлянню!		Якщо ти навіть займаєшся самообманом, занепадаєш духом, але не полишаєш надії піднятися, шукаєш хай соломинку, щоб за неї вхопитися – ти мій побратим у біді і я буду бороти її разом з тобою!
…Якщо ти віриш, що світом заправляє лише декілька заможніх родин, то ця казка саме для тебе. Можеш нічого не думати, розслабитися і не вживати ніяких заходів, щоб змінити життя власне і свого роду. У тебе точно немає ніяких можливостей! І не пробуй! Нічого у тебе не вийде! Не гай свого часу і вдячно, як собака своєму господареві, дякуй тим кільком твоїм самоствореним «божкам» за миску помий біля твоєї собачої буди! Тобі ніколи не знайти дарованої Дідами й Богами Шаблі для виборення й відстоювання Волі своїх онуків!		…Якщо ти - знесилений боротьбою - починаєш вірити, що світом заправляє лише декілька заможніх родин, що ти лише гвинтик у їхній машині і що цього вже ніщо не зможе змінити; коли ти – знесилений боротьбою – починаєш теж вірити у цю створену ними для тебе казку, коли ти – знесилений боротьбою – готовий впасти, розслабитися і не задіювати нічого, щоб змінити життя власне і свого роду на краще і вдячно, як собака своєму господареві, вже майже готовий дякувати тим кільком самоствореним «божкам» за миску налитих тобі помий, то я допоможу тобі перебороти ті твої знемогу і зневіру, виблювати та знайти приховану Дідами й Богами Шаблю для їхніх правнуків!
…Якщо ти сидиш на гачку жменьки "вельмож" і справно віддаєш зароблені грошенята за викурений дурман, випиту отруту (алкоголь), від якої тобі нема сили відкараскатися, то навіть і не сіпайся щось змінювати: гачок надійний, перевірений століттями – не вирватися! Можеш теж спокійно допивати доживати своє життя із собі подібними. Ти маєш досвід тих невдах, які потратили роки на марні спроби звільнитися. Нічого й у тебе не вийде! Не гай часу даремно – насолоджуйся отриманим!		…Якщо ти сидиш на гачку жменьки "вельмож" і справно віддаєш зароблені грошенята за викурений дурман, випиту отруту (алкоголь), від якої тобі нема сили відкараскатися, – ти не поповниш ряди тих невдах, які падають один за одним у чужинців. Ти – нащадок Богів, у тебе задрімала приспана ворогами сила Лева, який виховувався у стаді свиней! Настав час прокинутися і я буду одним з перших, хто вітатиме тебе з Новим Твоїм Днем і сходом Твого Сонця!
Сьогодні мене менше цікавить – безбожником, сповідником рідного чи чужого світогляду ти є. Мені важливо, щоб ти був роду нашого. І якщо тобі потрібно, щоб хтось тебе вів, «відспівував» літургію, збирав на славлення чи зібрання для пошановування Всюдисущого – то туди тобі й дорога! Той же самий, попередній гачок, тільки інша наживка! Тобі не потрібно змінювати себе, зміцнювати силу волі, ставати дужчим, розумнішим, витривалішим – тебе присплять і заспокоять лукаві такими ж своїми проповідями!..		Сьогодні мене справді цікавить – безбожником, сповідником рідного чи чужого світогляду ти є. І мені важливо, щоб ти був роду нашого. Бо якщо тобі потрібно, щоб хтось тебе вів, «відспівував» літургію, збирав на славлення чи зібрання для пошановування Всюдисущого – то це насадить тебе ще на один гак поневолення. Поневолення душі твоєї! Тобі потрібно наполегливо змінювати себе, зміцнювати силу волі, ставати дужчим, розумнішим, витривалішим. І це дається не кимось збоку, а тим твоїм Внутрішнім Борцем, побратимом якого я намагатимуся стати!
Якщо… Якщо… Якщо…		Якщо… Якщо… Якщо…
Якщо ж ніщо зі згаданого тебе не стосується і ти твердо й послідовно рухаєшся до чітко бачених тобою цілей (хай навіть не завжди у тебе виходить належним чином, хай падаєш, але піднімаєшся, скільки можеш), то ми з тобою на одній Дорозі! Я прошу тебе трохи почекати, щоб я міг наздогнати і далі щоб ми долали наш спільний Шлях разом! Я хочу тебе обійняти і побрататися з тобою! Якщо ти втомився від марного життя і хочеш змінити себе і світ довкола себе, то я протягаю тобі руку своєї дружби! Ти мені надзвичайно дорогий!		Якщо ти замучений хворобами, втомився чи втрачаєш останні сили у боротьбі з цим жорстоким світом, який тебе оточує, то я підставляю тобі своє плече. Якщо тебе покинули найближчі, ніхто не розуміє і не хоче розуміти – то є, принаймні, один, кому ти можеш вільно відкрити своє серце… Якщо ти збився зі шляху, не бачиш жодної стежки для руху далі, то я поділюся з тобою своєю картою… Ми з тобою одного роду, два сусідні листочки на одній і тій же самій Гілці Його Дерева. Нас живлять одні й ті ж самі Корені, над нами одне й те ж саме Небо й одне і те ж саме Сонце!

І не має значення хто ти, спиш чи ні, – з глибин віків Голос Предків наших іде будити як мою, так і твою Душу, брате!

Куст - Бог Роду

На Зелені Свята^1* водять Куста (Куща). 
Обряд зберігся бодай в одному селі - Сварицевичах, а от зміст...

Наші предки обожнювали Природу.
Для них, особливо для волинян, ліс був джерелом добробуту. Він – батько й мати, які годують. Він - оселя, яка захищає. Він – з Прачасів, Вічний. Він – Бог! І цей Бог, Предки Предків, цей Праліс, приходить до людини Зеленим Святом. Приходить Усім, згаданим щойно, зібраним у Кусті, Бозі Роду!
Куст тісно пов’язаний з голосіннями на могилах "Дідів" (так у нас називають родичів, які відійшли, незалежно від їх віку й статі). Ще й дотепер на Волині вважається, що на час Зелених Свят Бог відпускає наших Дідів у цей світ, і вони оселяються у деревах, гілля яких ми приносимо до оселі. Так вони повертаються до рідного дому…
Тож не лише заклечана до невпізнання чарівна дівчина завітає до мене в Кусті. То всі, хто між Богами і мною, разом з нею повертаються на подвір’я свого наступника...

Свідченням того, що Куст - Бог Роду, є збережена вимога до
обрядового Куста бути рясним (аж закривати обличчя),
адже кожен листочок - позначення Дідів, які заповнюють
проміжок між Богами та їх нащадками - нами...

Повністю прикрите листям і квітами вінка обличчя дає можливість "розпізнати" у ній своїх прадавніх Матерів – теж молодих, гарних дівчат, які потім дали перепустку до Життя саме мені! Чекання Куста – це чекання уособленого Бога Роду ^2*, нащадком якого я є, це чекання побачення зі своїми Попередниками!
Чи можливо уявити байдужість, коли мої далекі Прадідусі й Прабабусі завітали до осель моїх братів і сестер, а мене оминули?! Чи можливо зберігати спокій, коли Сварог (для християнина, скажімо, Ісус Христос) в образі Куста завітав до сусідів, а про мене "забув"?!!.. Те святково-радісне (незбагненне розумом) очікування Куста збереглося у серцях волинян, які донесли до наших часів цей звичай спілкування з Богом Роду, з рідними...
В обряді кожнен листочок позначає бодай одного з Дідів, тому найбільше значення мають такі, здавалося б, "дрібнички":

• сила-силенна листя рясного обрядового Куста сам’ямно поєднує з Богом-Предком, між Яким і нами ця сила-силенна Дідів...;
• залишена господарям гілочка з Куста - сам’ямно повертає передусім до тих Дідів, про яких ще збереглася пам’ять; а через них (теж у сам’ямі) - і далі, геть до Першоджерел, до Богів...;
• чим більше Кустів відвідало подвір’я - тим краще: ну звичайно - чим більша кількість Дідів повернулася до свого нащадка...

Окремо щодо розуміння "дому", до якого йде Куст. Воно досить широке: від земель рідного краю – до глибин власного серця.^3* Куст приходить навіть до бездомного чи до в’язня, у «помешкання» якого нікого не впускають. Мій дім – це певний стан душі. Коли маю Відкриту Душу – то Бог Роду (вся Родина) обов’яково завітають і до мого "дому" на Зелені Свята у Кусті!..
Розуміння того, Хто перед нами, вирішує питання обдаровування Куста. До наших днів дійшов звичай зустрічати Його хлібом-сіллю, узваром^4* на вишитому рушникові. Це пригощання Дерева-Предка, який прийшов до свого колишнього дому, водночас є жертвою Кусту - Богу Роду... 

«Щоб вам коні водились і овечки плодились – будьте з Кустом здорові!»
«Водимо Куста, щоб другого року діждати і поспівати…»

З Кустом вас! З приходом Бога на Його земне – чи не найбільше – Свято!

__________________

1* Свята приходять до нас у першу неділю (день молодика, повні чи чвертей небесного місяця) після того, як листя дуба (зимового) щойно сягнуло своїх звичайних розмірів, а трави налилися соками для  вгпершої косовиці... 
2* Можливо саме про цей прояв Бога велося у "Софіївському (першому) літописі" 1145 року: "…не сподобляйся ні кусту, ні ідолам їх"?..

3* Пам’ятаєте подібне, збережене у християнському "Першому Посланні до Коринтян" (3.16-17):

16. Хиба не знаєте, що ви́ храм Божий, і Дух Божий живе в ва́с?
17. Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.

4* Узвар, як і кутя, - дві страви, які мають обрядове значення поєднання поколінь.