Русь - це ми, це сьогодні!

Яка ж таки прекрасна наша Русь!
Сонце, гори, люди - все дихає Життям тисячоліть!...
І Бог-Любов усміхається з Білих Хмарин, Верховіття Дерев, Предковічних Зворів, Сердець наших... Всюди Він і лише Він...
Були. Є. І будемо! ;)

➪ (перехід до заголовків)

До оріїв, що "йдуть у бої" на соціальних мережах )

Я проти таких боїв... Але на колір і смак - товариш не всяк! ;) То маю деякі роздуми щодо тої справи... )
У розпалі битв у всесвітній Павутині наші супротивники часто вдаються до ницих засобів ведення бою. Тому виникає спокуса "забанити" супротивника.
Я пропоную не вдаватися до цього з декількох причин:
1) Орій за те, щоб чути супротивника (навіть коли останній і вдається до заборонених Правилами Честі засобів).
2) За правилами козака сміливо вступати в будь-який бій (хай навіть і підступний).
3) За правилами козака не кидатися стрімголов у нав’язаний йому бій! ) Козак славний тим, що не дозволяє нікому іншому замість себе робити власний вибір!
4) За правилами козака дотримуватися Правил Честі й уникати падіння до рівня супротивника (без зумисних на те причин).

Від кого залежить поширення літописної правди?

Задаю собі такі запитання:

• Чи зникли землі Русі?
• Чи маю я право вважати що руси зникли безслідно або розчинилися в якому іншому народові?

Почну з останнього: якщо так - то цей "інший" мав би бути у рази більшим від нашого! Але такого на наших теренах не було. Я не говорю про невеличкі групки, які подалися свого часу на Московію.

Про землі говорити зайве.

Тому мене цікавить інше:

• Що повинна людина зробити з СОБОЮ, щоб її рідний край - Русь - який нікуди не зникав, віддалився в її сприйнятті у далекі часи, щоб руси залишилися десь там, тисячиліття позаду, а не в сьогоднішніх помешканнях наших міст і сіл, на їхніх вулицях, у засобах пересування?! Скажіть - що?!

Ми спокійно подолали пороги тисячоліть і щороку давали потомство та передавали свою мову і звичаї дітям! Пора наводити порядок у ВЛАСНИХ головах! Бо, як казав мій батько, нікому не заборониш казати, що йому заманеться. А тим більше, думати бозна-що. Особливо, людям, для яких нормою стало красти та насміхатися з інших.

Тому НЕ ПОТРІБНО ЧЕКАТИ, що ВОНИ коли-небудь озвучать Правду. Правда існує завжди, але не кожному дано її бачити чи мати сміливість висловлювати. Чи, може, ви іншої думки? Чи, може, я і сьогодні спілкуюся з підданими московитського царя Петра Першого, для яких святотатством є таке невиконання його наказів?!

За уподібненням до того, як назва корінними мешканцями власної країни не завжди співзвучна з її ж назвою у чужинців (наприклад, Бгарату ми називаємо Індією, Магярошсаґ - Угорщиною, а московити - Вєнґрієй, Чункуа - Китаєм, а англійці Чайна тощо), так і Росія для мене відтепер в усіх моїх оприлюдненнях є Московією, а Україна - Руссю. Відповідно, населення Московії - московити, а ми - руси, бо розмовляємо РУСЬКОЮ мовою, якою вона стала на даний час і якою ви читаєте написане тут. Мова північного МОЛОДШОГО "брата" (який більшим виріс) - МОСКОВИТСЬКА.

Про Богів (з переписки)

- Нас питають, де наше Святе Письмо? Та прокляті біснуваті перевертні й чужинці намагалися спалити все, що було пов'язане з нашою самобутністю!
- Не запалюйся так, брате! Спалити можна лише те, що горить. Записане в ґенах і в Природі людині не спалити! До якої віри вона би не належала )

➪ (перехід до заголовків)

Звертання до Води

Творець Святої Святих - Святого Письма Нашого Роду,

яке творилося не лише колись...

Яке твориться кожен Божий День Родом Нашим!

Ім’я авторки буде опубліковане після народження Дитятка )

Хоча, ім’я цієї Матері - це ім’я Кожної з Вас, Хто народжував

і примножував протягом тисячоліть Рід Наш, його Славу...

Мовитва Благояри (Г).

Дано-Водице, пречита кринице!
Ти сповнюєш Рід наш здоров'ям та радістю,
Додаєш снаги та сили.
Дай напитись води з джерел твоїх чистих,
Аби дитятко наше було міцним і дужим,
Аби з водицею твоєю та молоком моїм
Ввібрало у себе все найсвятіше та найсокровенніше,
Що є в пам'яті нашого Роду.
Слава Дані!

➪ (перехід до заголовків)

Звертання до Мокоші

Творець Святої Святих - Святого Письма Нашого Роду,

яке творилося не лише колись...

Яке твориться кожен Божий День Родом Нашим!

Ім’я авторки буде опубліковане після народження Дитятка )

Хоча, ім’я цієї Матері - це ім’я Кожної з Вас, Хто народжував

і примножував протягом тисячоліть Рід Наш, його Славу...

Мовитва Благояри (Г).

Богине Мокошо! Матінко життєдайної сили!

Під моїм серцем росте дитятко, кровиночка рідна.

Огорни нас теплом своїм та любов'ю,

Наділи знаннями та мудрістю, терпінням та стійкістю, щирістю та святістю.

Допоможи весняними силами природи

З'явитися на світ цей земний дитятку нашому, здоровому, душею багатому.

Аби від того збагатився та примножився Рід український гідним нащадком.

Слава Мокоші!

➪ (перехід до заголовків)

Світогляд дідів проти сучасної науки?

Готуючи "Славень Велесу" до оприлюднення виникла потреба порівняти слова Вчителя зі знаннями археологічної науки. І що ж виявилося?
Звернув увагу на слова "Славня": "Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!" Вирішив перевірити: а куди ж було повернуте обличчя Велеса у Світовида збруцького! Знайшов необхідне у статті Б.А.Рибакова "Збручский Род-Святовид": "Дажбог, як і належить сонячному божеству, дивиться на полудень, на південь" (???) (закінчення останнього абзацу). Велес - з протилежного боку (з боку Мокоші), то дивиться на північ? Протилежне до сказаного в "Славні"?

Славень Велесу (за моїм Учителем)

Богу таємничих Знань, Учителю волхвів цей славень...

Тому, хто крізь оману Душі, як крізь сон, бачить Всесвіт існуючим у Собі як ніби він не був проявленим – як побачене місто в дзеркалі; Тому, хто бачить, коли прокинувся, Сварога у Собі, Єдиного, без другого; Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Тому, хто, подібно до чарівника або навіть подібно до могутнього Поєднаного, проявляє через Свою власну волю цей усесвіт, нерозрізненний на початку, як рослина в насінині, але потім – багатобарвний в усіх його різноманітностях у поєднанні з простором і часом, створений Оманою, Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!