Славень Велесу (за моїм Учителем)

Богу таємничих Знань, Учителю волхвів цей славень...

Тому, хто крізь оману Душі, як крізь сон, бачить Всесвіт існуючим у Собі як ніби він не був проявленим – як побачене місто в дзеркалі; Тому, хто бачить, коли прокинувся, Сварога у Собі, Єдиного, без другого; Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Тому, хто, подібно до чарівника або навіть подібно до могутнього Поєднаного, проявляє через Свою власну волю цей усесвіт, нерозрізненний на початку, як рослина в насінині, але потім – багатобарвний в усіх його різноманітностях у поєднанні з простором і часом, створений Оманою, Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!