Про різні підходи до духовного (зі скарбнички Вчителя)

На світі вже давно ведеться,
Що нижчий перед вищим гнеться,
А більший меншого тусає та ще й б’є
Затим що сила є!

(Леонід Глібов, «Вовк та Ягня»)

Католики, для того, щоб "підперти" вищість Папи Римського над наступниками апостолів – побратимів Петра, – вдаються зокрема й до поверхових тлумачень Євангелії. Словами Ісуса Христа:

«Ти - Петро (скеля) і ...Я на цій скелі збудую мою Церкву»^1*, - 

вони ставлять Папу - як наступника апостола Петра - вище наступників інших апостолів. Заплющуючи при цьому очі на сказане Ісусом (через один вірш далі) тому ж таки апостолу Петру: 

«Геть, сатано, від мене!»^2* 

Дивно, правда? Коли слухати такі тлумачення, то чи не на сатані, часом, Христос обіцяв побудувати свою Церкву?.. 

Такими є поверхові тлумачення, як правило, взяті з буквального розуміння значення слова…

Але духовні речі мають глибокі корені. Правдивий зміст їх часто-густо не вигідний по-верхах-хапайкам, бо керуються вони зовсім іншим... Христос, коли взяти обидва Його вислови щодо одного й того ж самого апостола, зрозуміло, що не мав на увазі його тіло чи особу, наступниками якого через рукопокладення ставали Папи Римські, а ту глибоку й тверду віру, яку Петро озвучив саме в цій, описаній тут ситуації, відповідаючи на запитання Ісуса, ким Він є! І саме на такій твердій і правдивій  вірі обіцяв Христос збудувати свою Церкву! На правдивій твердій вірі ВСІХ, хто її має! Втрата її у другому згаданому випадку дає Йому підстави назвати того ж самого Петра сатаною! 

Те ж саме стосується підходу до відтворень звичаїв наших Предків сучасниками.