Про державний Новий рік в Україні

Вітаю всіх, хто святкує 2017-у річницю з часу здійснення Ісусу Христу ОБРЯДУ ОБРІЗАННЯ й ІМ’ЯНАРЕЧЕННЯ та набуття Ним стану повноцінного жида у Своїй людській природі.

"Як спов­нились вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус - ім’я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні" (Лк. 2, 21).

Я поважаю жидів: у пошані знімаю свою шапку перед Віктором Франклем, Альбетром Ейштейном, перед їхніми цілителями, які рятують наших дітей і поранених. Але найбільша моя повага до них за їхню дружність і пошану до рідних їм звичаїв, які цей маленький народ зміг зберегти й передавати у кожні наступні покоління у складних умовах вигнань і розпорошенесті по всьому світу! Проте... при всьому цьому... до чого тут свято приєднання до роду ЇХНЬОГО ще однієї - хай надзвичайно великої - Особистості для того, що важливе у роду МОЄМУ?!!..
Але яке вітання без побажань?
Тож нехай кожен з нас зможе віднаходити у собі й у друзях сили, щоб змінювати життя народу на омріяне!
І, крокуючи чужими дорогами, не забуваймо про ті не дуже-то й помітні стежки, які ведуть до Дому Рідного...

Про живе...

Сонце. Хто Воно?
Для мене - це Жива Істота...
Перед очима Його схід. Величезна площина Землі-Матері - ген до небокраю - розвертається на світанку дня до Його обличчя...
А ми - Його діти - у цей час можемо й не згадати, що саме від поєднання дрібнопервеців Землі з жи́вою, яку несуть промені Сонця і яка уречовиннюється зеленолистом рослин, виникає їжа, споживання якої і вибудовує нас-видимих...
Життя дихає Диханням Усесвіту...
Боги, Природа, люди як потаємний прояв Єдиного...

Про дрібниці

Дрібницею часто буває те, значення чого ми не розуміємо.
Новачок може на човні вийти в море, не зважаючи на стрімке наростання на небокраї невеличкої хмаринки. А досвідчений не зробить цієї помилки.

Недалекий радісно викладе чималу суму грошей за навчання москвиномовним учителям в Україні. А далекоглядний покине навчання, навіть якщо його одурили й він туди приїхав, чи вийде із залу, де на виступі в його рідній країні пролунають перші слова мови загарбника. І якщо ми народ розумний, то так зробить кожний, залишивши ні з чим того, хто прийшов на розпинанні нашої матері-мови заробляти свої криваві гроші. А жадоба наживи, не переживайте, змусить перекінчика заговорити й предківською!

Про відносність...

Пам’яті Сашка Капіноса...

Уяви собі, брате: двоє козаків... З одного казана кашу їдять, небом одним укриваються, у бою один одного своїми грудьми від куль прикривають, одній і тій самій смерті в очі безстрашно дивляться... Ніяка сила у світі не зможе їх роз’єднати... Хіба дівчина!..

Хай би тобі вона видавалася богинею, хай блискає на тебе бісиками своїх очей - не дивися хтиво на дівчину свого побратима!

(З поглядів Сашка Капіноса)

Цінності

Життя і здоров’я - найбільші цінності людини. Але ще більшою цінністю завжди була свобода... тобто, те, що є запорукою життя і "здоров’я" не однієї окремої особистості, а цілого роду...
Лише у цьому світлі можуть оцінюватися розмови про кровопролиття...

Майдани і метання розуму

Чомусь на тлі подій Майдану спливла у пам’яті праця Сатпрема "Шрі Ауробіндо або Бавлянки розуму"...

"Він [Шрі Ауробіндо, індійський рідновір] заснував екстремістську партію і склав національну програму дій - бойкот англійських товарів, бойкот англійських судів, бойкот англійських шкіл і університів. Він став директором першого "Національного коледжу" в Калькутті і створив стільки заворушень, що менш ніж через рік був виданий ордер на його арешт..."

Через якийсь час, коли він вибрався на стежку духовності, йому відкрилися ще й інші бачення того ж самого світу. Зміни свідомості проглядають у нових його промовах:

"Спробуйте усвідомити ту силу всередині вас, - казав він націоналістичним бойовикам, - спробуйте вивести її наперед так, що все, що ви робите, зможе стати не вашими власними вчинками, а роботою цієї Істини всередині вас.. Тому що вона - не ви, вона - Щось усередині вас. Що можуть всі ці суди, що можуть всі сили світу заподіяти Тому, що знаходиться всередині вас, яке Безсмертне, яке Ненароджене і яке Не Гине, яке меч не може пронизати, яке вогонь не може спалити?.. Його неможливо ні кинути до в'язниці, ні відправити на шибеницю. Чи є що-небудь у світі, чого ви могли би боятися, коли ви усвідомлюєте, Хто в вас?"

Революція

Як на мене, боротьба за незалежність і людську гідність починається не з рівня зміни президентів і урядів. Негідників потрібно усовувати! Безперечно! Але починається вона на рівні особистості. У нашій державі громадяни давно погодилися на режим, коли спущене зверху ковтається без пережовування. Рідко хто насмілюється все ж ретельно перетерти зубами підсунуте і, коли щось не те, то блюнути. А таких тут же виводять з-за "столу"!.. Не буде чинний Президент - буде інший, але без зміни себе́ все залишиться тим же: люди й далі ковтатимуть свою незгоду, але вже від іншого. Вибудована споруда існує століттями.^1* Від часів зруйнування Запорізької Січі...

Тож не треба чекати, щоб Президе́нт почав поважати людей! Всього-на-всього потрібно само́му бути гідним поваги до себе! Ко́жному!

Найбільше повстання - повстати проти того раба, який оселився в душі людини. А прояв одужання - заступитися за скривджену на вулиці дівчину, дитину; привести до тями свого керівника чи міліціонера, коли вони силкуються змусити вас проковтнути підготовлений вам непотріб... Революція - це в першу чергу "пережовування" і, коли потрібно, - "блювання". Це відродження у собі́ чеснот козака, відродження почуття власної гідності, мужності та відваги боротися за людяність у ставленні до себе й інших за будь-яких обставин! Без винятку ні для кого! Лише за таких умов на вершині народної влади опиниться гідна поваги людина. Чи, можливо, й негідник, але якому буде зась вдаватися до негідних учинків!
Справжні революції починаються зі змін власної особистості!

_________________

1*  Пригадуєте, понад півтора століття тому, в комедії "Сон" Тараса Шевченка:

Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого... та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака;
Та меншого в пузо —
Аж загуло!.. А той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й давай місити
Недобитків православних,
А ті голосити;
Та верещать; та як ревнуть:
«Гуля наш батюшка, гуля!
Ура!.. ура!.. ура! а-а-а...»