Що стоїть за поверненням до віри предків?

Переглянув сторінку Павутини "V МєЖДУНАРОДНиЙ ФєСТіВАЛЬ ВєДіЧєСКОЙ КУЛЬТУРи СЛАВЯН «СВА СЛАВА»". "Офіціальними язикамі фєстіваля являются Украінскій і Русскій". А ще, трохи далі: "Язик обучєнія - русскій".
Так от, є такий проект - відтворення СССР на рівні духовної імперії.
Починається усе з ЄДИНОЇ ВІРИ. Такою вибрано віру наших предків, бо вона справді є рідною як для українця, так і для білоруса, і росіяни теж (за московським тлумаченням історії) легко приймають цю ідею. І вона є тією площиною, в якій можливе подібне об’єднання.

Дороги

Чи траплялося вам ходити біля смердючих міських смітників?
А біля клумб із запашними чарівними квітами?
У житті до мети часто можна вибирати, якою дорогою (з двох, позначених вище) іти.

Земля предків

(Пізніше, це все викладене у видиві)

Кожного вечора на землі цій священній Сонце сідає на спочинок у дворі, де жив мій Дід. Щовечора тут збираються Тисячоліття співати Пісню Роду.

Наші славлення

Мене завжди цікавить процес славлення: ті, хто бере в ньому участь та що і ЯК вони роблять.
Бог і людина. Які стосунки між ними і що відбувається під час їхнього спілкування?

"Санскрит - прадавня мова українців!" ?! ;)

Узагальнення за вторинними ознаками є натяком на патологію чи - у кращому випадку - емоційне звуження свідомості. Це стосується будь-чого, у т.ч. і санскриту, Ісуса Христа та Будди як українців тощо. Той, хто подібне проголошує говорить не про санскрит, Будду чи Христа, а, в першу чергу, про себе :( Або про свої (здебільшого, приховані) наміри.

Людині необхідно бути значимою! Це наріжний камінь транзактного аналізу. Але значимості кожен досягає по-своєму, у доступний йому спосіб. Можна через учинки, які потребують потужного інтелектуального потенціалу та блискавичних реакцій аналізу та синтезу, а можна й примітивно, привласнивши (часто й зухвало) щось помітне, що легко лежить! )

Сакральна "українська" фраза з Вед:

Про ім’янаречення

Якось чарівна дівчина їхала з мандрівним товаришем.
– Хочу, щоб відбувся обряд ім’янаречення, але не знаю, до кого піти, – казала вона. – Верховний Волхв Зелених буває дратівливим і надто зелений. Верховний Волхв Синіх іноді тяжко сумує і надто синій. Верховний Волхв Червоних буває заздрісним і надто вже червоний. Хотілося би бездоганності та природнього поєднання усіх барв.

Про Вчителя

Останнім часом почало надходити багато листів з проханням бути вчителем для їх авторів. Назріла потреба прояснити свою позицію.

Так уже повелося, що переважна більшість людей бачать Учителя в іншій людині. Це природньо для теперішнього часу. І такий учитель справді може допомогти вам побачити Вчителя не стільки в Людях, скільки у Вогні, Шумі Лісу, Дзюрчанні Струмка тощо…
Щасливі ті, хто піде далі й побачить Учителя Всіх Учителів у Собі, хто згадає Свою природу внука Божого та пробудить Її.

Особисте Коло Часу (календар) Мандрівного Волхва-лісовика

➪ (перехід до заголовків)

Це  моє особисте.
Для загального використання

не можу його пропонувати ...

Як я вже писав, у мандрах у пригоді стає сонячно-місячне Коло Часу.

Для життя в лісі* воно мало би бути під рукою. Тому місяці та дні тижня в ньому позначає Місяць, а пори дня, дні та роки - Сонце.

Лісова нова доба в "особистому Колі Часу Мандрівного Волхва-лісовика" починається з провісників сходу сонця - ночі та світанку - і має другу половину ночі, світанок, ранок, до-полудень, полудень, по-полудень, вечір, смеркання, першу половину ночі.** Відлік часу в лісі - простіший, не кратний митям :)

Дні тижня позначає Місяць і вони мають свої народні назви: