субота, 15 грудня 2012 р.

Вторення одному з учителів:


Я би виділив два види спільної роботи над собою в духовній царині. Перший - це читання Священних Писань, інший - у колі спільної німотної мовитви. Кількість учасників кола обмежена, не більше п'ятнадцяти, і в колі ми працюємо. Велике коло у Павутині призначене для іншої мети - щоб можна було дізнатися, чим ми там займаємося, але, незважаючи на це, я сподіваюся, що в ньому теж можна чогось навчитися. Проте заняття у Павутині - це не спільна німотність. Воно лише сіє насіння, а чи буде у кожного досвід пробудження від сну умовної дійсності чи, бодай, пробудження божественного у собі - це справа випадку.
Завжди трапляються люди, готові попрацювати зі мною, щоб показати, що таке волхвівство, і я хотів би прояснити свої погляди. Я відповідаю тільки за самого себе і ні за кого іншого. Я не відповідаю ні за кого з вас - ви самі відповідаєте за себе. На щастя чи на нещастя, у мене ще за часів навчання в медичному інституті з'явилося псевдо, якого я не можу підтримувати. Це псевдо - волхв. У Павутині люди теж стали до мене так письмово звертатися і я завжди сприймав це як один з найбільших жартів Бога. Це насправді не важливо. У світі сприйняття один одного як двох окремих сутностей ні ви, ні я - не Боги́; я тут лише прискорювач. Я досить добре розумію прищеплену меншевартість і всяке таке і розрізняю, яку роль мені доводиться відігравати у житті різних людей: я стаю для них сповідником, або татком, або негідником, або мудрецем. Моє завдання - допомогти вам усвідомити себе Самого і РОЗЧАРУВАТИ вас, коли ви намагаєтеся обіпертися на ме́не та мої́ погляди. Це моє “волхвівство”, моя “волхвівська” роль.

вівторок, 11 грудня 2012 р.

Моя робота...

У чому суть моєї роботи?
Мій учитель і побратим - доброзичливий баламут - часто казав таке:
Уявіть, що ви впали і не можете підвестися самостійно. Я підставляю вам плече і у мить найбільшої опори на мене ...раптово його забираю. Ви з величезною силою гепаєтеся повторно, кривитеся від болю, але ще не вірите, що ваш друг навмисне міг таке вчинити з вами...
Коли біль трохи вщухає, я знову допомагаю вам підвестися, але і цього разу в найвідповідальнішу мить знову раптово забираю своє плече допомоги. Все повторюється, і недовіра ваша до мене зростає.
Коли й після третього разу повторилося те ж саме - ви з ненавистю до мене, у гніві, зриваєтеся на ноги! На ВЛАСНІ ноги!!!
Хай навіть такою ціною, мені потрібно розхитати, вибити з-під ваших ніг вашу опору на ті вчення, поглядів яких ви безтямно дотримуєтеся! Щоб ви змогли, нарешті, стати на власні ноги, відкинувши все, що не становить вашого правдивого "Я"...
Слава Велесу, що пробуває у кожному!

понеділок, 10 грудня 2012 р.

Питання Божих раба і внука

Не треба бути По-верхах-хапайком у сприйнятті стосунку людини з Богом. Усе залежить від характеру, стану душі побратима. Коли вона козацька, то ...козацька! Християнське "раб Божий" сприймається нею як той, хто цілковито виконує волю Божу, відмовившися від панування власної плоті над собою. За суттю рівне внукові Божому, в якому проявляється його Всюдисущий Дід, але сказане іншими словами...
Біда не в глибинному змісті: відомо багато християн, які мали більше тої вольної волі, ніж хтось із сучасних рідновірів! Біда у тому, що чужоземна форма освячує своє, для роду нашого - чуже, топчучи зневагою материнське!
І ще одне... Знищує Звичай не стільки чиєсь учення саме по собі, як його носії - служителі бізнес-структур! Будьте певні, і наші "посередники_між_Богом_і_людиною_за_вашу_плату", переведуть глибокий духовний зміст у забавну виставу!

пʼятниця, 7 грудня 2012 р.

Про Велеса

Велес поміж нас!
Є і буде!

З давніх-давен так повелося, що рід наш, який живе на багатій землі, щедрий на дарунки.
У Ведах розрізняють три їх види: темні, пристрастні й правдиві.
Темний дар - коли дарують недостойному, без поваги, у неналежних місці й часі.
Пристрастний - коли дарують неохоче або мають на меті яку віддяку.
Правдивий - подарований згідно зі Звичаєм: з повагою чи любов’ю, без очікування якої б то не було віддяки (на землі чи на небесах), у належних місці й часі, щось дороге серцю і яке приносить радість...
Буває, що дарують і мені... І коли подарунок правдивий - бачу в цій людині Велеса у Його людському втіленні. Тому дякую дарувальнику як самому Богу Багатства й Мудрості, який прийшов до мене в комусь із роду нашого, словами: "Слава Велесу!"
Пам’ятаймо, що той, хто дарує щиро, за Звичаєм - Учитель, побратим чи навіть злидар - у цю мить проявляє через себе свого великого Предка! Але найповнішим проявом Велеса є безіменне творення Добра, натяком на яке є звичаєве підкладання батьками подарунка дітям під подушку...

вівторок, 4 грудня 2012 р.

Про часові́ "розкопки"...

У відтворенні давніх знань мені менше доводиться відновлювати, опираючись на видобуті із землі предмети; більше психологічно, озираючись назад очима кожної доби... Я психолог!
Позначки Кола Часу Предків "зависли" у Природі. Мало що змінилося за ці тисячоліття! І не треба нічого шукати, мудрувати. Досить глянути на світ очима тих наших далеких батьків. Або власними, перемістивши себе - дитину Природи - в її лоно... Оце й усе! Вийти на тривалий час у степ, гори, поселитися у лісі без мобілки, годинників, інших знарядь "цивілізації" і почати жити просто, без усяких хитрувань.
Тоді легко узгоджуються і доповнюють одні одного сонячне і місячне Кола Часу: у Природи не буває неузгоджень!..
Я живу саме за таким, узгодженим, Колом Часу. Може колись і оприлюдню його, але потрібно ще "дозбирати" деякі крупинки, щедро розкидані нашою дбайливою Матір’ю...

понеділок, 3 грудня 2012 р.

Про Волхва

Ознакою Волхва є не ноги, які ходять по воді, а очі, які бачать душу...