понеділок, 12 грудня 2011 р.

О нашем сегодняшнем дне и "русском языке"

Слава роду нашему!
Представьте себе такое: вы всю жизнь придерживаетесь традиций рода, учите этому своих детей, а в один прекрасный день один из них приходит и ... шваргочет на непонятном вам языке. Это чужак, дерзко улыбаясь, через подкуп и крохи допуска к общественным благам со своего стола победителя, сделал вам такой "подарок". Что бы вы тогда чувствовали?
То же должны были чувствовать и наши предки, бросая взгляд на жизнь нашу с других миров.
Чтобы мы достойно соблюдали Требования Чести и могли быть понятными им не только в сфере духовного восприятия мира, но и в остальных его проявлениях, предлагаю (хотя бы в кругах ориев) называть вещи понятными нашим предкам именами: украденное название - "русский язык" - называть церковно-славянским, а, следовательно, христиано-славянским языком.

Тем, кто стремится возродить наши древние веру и культуру

Дорогие собратья!
Имею такой ​​"изъян": избегаю общения на языке, уничтожавшем нашу древнюю славянскую веру и культуру и который под это же был и создан. Имею в виду язык Кирилла и Мифодия (он же - церковнославянский, он же - русский (москвинский) или, правильнее, христиано-славянский).
Поэтому носители этого языка самой своей речью свидетельствуют о своей удалённости от идеалов, которые они провозглашают (возрождение нашей древней славянской веры и культуры). Это в лучшем случае.

Какой язык есть приемником языка простолюдинов Киевской Руси? (из сокровищницы Учителя)

Представьте себе храм, в котором совершаются богослужения каждый день на протяжении 2000 лет. Есть такие на Шри-Ланке, например. Храм, в котором ежедневно убирают. И, скажем, 2000 лет назад там была рассыпана миска зерна и три зёрнышка (о чем Бог "шепнул" на ухо археологам) и по сегодняшний день сохранились в этом храме.
Где их искать: в этом храме или за его пределами? По его центру, который ежедневно подметали, или где-то по закоулкам?
То же и с языком Киевской Руси.

вівторок, 6 грудня 2011 р.

Про Дійсність і Шлях

(Зі скарбниці Учителя)
Можна виділити три рівні Дійсності:
  • справжня дійсність;
  • умовна (відносна);
  • примарна.
Щоб прояснити співвідношення між справжнім та умовним рівнями дійсності, справжню дійсність можна прирівняти до сприйняття власного оточення людиною, яка перебуває у стані пильнування, тоді як умовну - до сприйняття знову ж таки власного оточення, але вже вві сні зі сновидіннями.
З одного боку, явища сновидінь і світу стану пильнування (“справжнього” світу) подібні одні до одних: явища “справжнього” світу - це теж певні уявлення і тому не першоосновні; вони теж минущі, вони точно так само вплетені в людську діяльність, як явища сновидінь у нашу діяльність уві сні. З іншого боку, явища цих рівнів не можна змішувати: вода, випита вві сні, тамує спрагу того, хто спить, хоч і не може втамувати спрагу наяву; і навпаки - "справжня" вода тамує спрагу людини у стані пильнування, хоч і не може втамувати спрагу того, хто бачить сон.

неділя, 4 грудня 2011 р.

Сварог

(Зі скарбниці Учителя)
Свій рух до стану буття-в-Бозі шукач починає із використання допомоги Звичаїв Роду. Родові Звичаї на початковому відтинку Шляху Поєднання слугують єдиним джерелом пізнання творчості Сварога.
Ми лише сприймаємо наслідок, а тому неможливо визначити, чи пов'язаний світ як зі своєю причиною зі Сварогом або з чим-небудь іще, оскільки один і той же наслідок може мати різні причини. Таким чином ми повинні прийняти одкровення Родового Звичаю, що полягає в тому, що Сварог є Першопричина всього світу. Сварогу приписуються всі переваги, як метафізичні, так і напучувальні. Він понад усяким злом. Він – внутрішньо притаманний Дух, що проникає у світи, які існують як у свідомості, так і поза свідомістю людини.
Сварог є першопричиною Всесвіту, оскільки у нього немає походження, Він, як чисте буття, не може виникнути з Чистого Буття, так як відношення причини і наслідку не можуть існувати без деякого переважання причини ...
Діяльність Господа-Бога повинна бути розглянута як проста Гра, яка виникає з його Власної Природи, безвідносно до якої-небудь мети.

субота, 3 грудня 2011 р.

Бог (Всебог, Прабог)

(Зі скарбниці Учителя)
"Все у світі постійно тече і змінюється. У світі нічого немає застиглого, все тече, як хвилі річки ". Згідно з Учителем, у цьому нескінченному плині єдино дійсним, єдино істинним є Бог (Прабог, Усебог).
Причина буває окрема чи загальна; наслідок буває обумовленим або особливим. У світі безліч сутностей, що мають свідомість або позбавлених неї, наділених певними особливостями. Всі ці сутності, переплітаючись одна з одною, входять в одну Велику Сутність. Через пізнання цієї Великої Загальної Сутності пізнаються всі особливості, які входять у Неї. На земній кулі існує безліч річок, що носять різні назви, але всі ці річки впадають в океан. Впадаючи в океан, річка втрачає свою форму та назву. Річка втрачає свої води у водах океану. Точно так само всі предмети світу в Бозі втрачають свою власну особисту форму та назву.
Бог Неподільний, Пасивний, Спокійний, Неосудний, Незаплямований. Він ні грубе, ні тонке, Він ні короткий, ні довгий. Він - всередині і зовні. Так як Бог безсмертний, у Нього немає народження. Він Великий, непідвладний народженням; Він Душа, яка не старіє, не вмирає, позбавлена ​​страху і досконала. Заперечення заперечення - Кінцева Сутність Усіх Заперечень.
Можна сказати, що Бог є Дійсність, за умови, що цим стверджуємо, що Він відрізняється від усього проявленого, просторового, тимчасового і чуттєвого. Він НЕ перебуває в жодній точці простору, хоча можна сказати, що Він перебуває скрізь, тому що всі речі перебувають у Ньому і залежать від Нього. Його природа невимовна, тому що коли ми говоримо що-небудь про Нього, ми перетворюємо Його в окремий предметМи, звичайно, можемо про Нього висловлюватися, але не здатні описати Його належним чином або мати про Нього яке-небудь розумове знання.

пʼятниця, 2 грудня 2011 р.

Загальне у питаннях сприйняття Бога людиною

(Зі скарбниці Учителя)
1. Явища досвіду, які постають перед нашим розумом, сприймаються ним як такі, що підпорядковуються певним законам і як зв’язані певним стосунком, головним з яких є причина.
Якщо вважати, що існують вічні, без початку, причини, які самі собою не мають причини і все ж породжують наслідки, то яким чином те, що породжує саме себе, може бути непородженим? Яким чином річ, яка схильна до змін, може бути вічною? (Причинність не властива дійсності, але є лише умовою пізнання).

Дещо про обов’язкові якості волхва

(Зі скарбниці Учителя)
Учитель дає перелік якостей, які мають бути властивими волхву. Цим він указує, що волхвування не є якимось розумовим вправлянням чи розвитком певних навиків, а справою, якій присвячене усе життя волхва.